Ділимось болючо-сумною вісткою, що син нашого приятеля, мирянського діяча Мирослава і Марії Болюх, у Австралії, бл.п. Юрій Болюх, після важкої і невиліковної недуги, 11 лютого 1999 p., на 48-му році життя, закінчив туземну мандрівку і переставився у безконечну Божу вічність, де немає ні болів, ні терпінь, а життя безконечне. Ми все стоїмо безпорадними перед маєстатом смерти, хоч свідомі незаперечної правди, що ніхто не знає ні дня, ні години, коли Всевишній Господь покличе стати перед Його праведним маєстатом. На жаль, і ця свідомість не зменшує нашого душевного болю і смутку по втраті нам дорогої, близької, милої людини. У цьому випадку для Батьків Марії і Мирослава Болюхів та дружини Трейсі цей біль безмежно особливий, який може привести до розпачі й відчаю. Але поруч цього безмежного горя, пам’ятаймо, що така була воля Божа.
Дорогі батьки Марія і Мирослав та дружина Трейсі, ми не знаходимо слів, якими могли б Вас розрадити, потішити у ці дні великої Вашої скорби. Ми заносимо наші щирі молитви за спокій душі покійного бл.п. Юрія.
Покійний був українським пластуном і любителем природи. Любив своїх батьків, мав велике зрозуміння до їх праці на церковному і національному полі. Тішився разом з батьками, що повстала українська самостійна і незалежна держава та воскресла наша страждальна-катакомбна Церква. На жаль, покійному Юрієві не судилось перебрати естафету своїх батьків, щоб її далі понести… На жаль, така є Божа воля.
Батькам Марії і Мирославові Болюхам та дружині Трейсі складаємо наше глибоке співчуття. Вічна пам’ять бл.п. Юрію!
Ред.
