Часопис ШЛЯХ ПЕРЕМОГИ, ч. 14 за 6 квітня 1975 р. помістив цікаву редакційну статтю
під наголовком “Патріярх народу!”. Зокрема у Філядельфії часопис розкуплено.
Для цих громадян, які не могли одержати цього числа ШЛЯХУ ПЕРЕМОГИ,
подаємо згадану статтю.
* * * * * *
Східньо-християнське розуміння післанництва кожної помісної Церкви як спільноти (кінонії), знаходиться також і в тому ствердженні, що ці Церкви тісно та у приязні співпрацюють з іншими духовними громадами, серед яких є католики різних орбядів і православні, а також вірні інших релігій. Всі вони називані духовними родинами. Тому патріярхат у східньо-християнському світі є осередком духовного життя на службі цілої Христової Церкви, а його голова-патріярх є не лише релігійним, але і національним авторитетом.
Берестейська Унія і Декрет Вселенського II Ватиканського Собору про Східні Церкви без спірно ствердили патріярший ступінь нашої Української Католицької Церкви. Декрет підніс права і привілеї Верховного Архиєпископату до Патріярхату.
Тим часом унаявнилися нові історично-юридичні документи з погляду канонічного права і акти Слуги Божого Митрополита Андрея, який виконував з усіма правами владу патріярха. Документи Української Держави також безспірно підтверджують патріярші права і привілеї Помісної УКЦ. Прийшов останній і найвищий час, щоб ці юридичні акти унаявнилися також у життєвій практиці.
Десятки і сотні тисяч українців на чужині, мільйони українців в Україні і по всій тюрмі народів з’єднано в «один гуж» кликали і кличуть, визнавали і визнають, однодушно заявляють, що Кир Йосиф для нас є ПАТРІЯРХОМ!
Найсильніша політична організація українського народу — революційна ОУН — на своїх IV і V ВЗборах проголосила всьому українському народові, що вона визнає і віддає честь Блаженнішому Кир Йосифові як ПАТРІЯРХОВІ нашої УКЦ, як мученикові за Христа і Україну, мученикові і борцеві не за католицьку Україну, але за ХРИСТИЯНСЬКУ Україну, бо не ми порізнили себе на релігійному полі, а чужі нас порізнили. Усі ми православні і усі ми католики є християни-українці. Пригадуємо, що в наших католицьких Богослужбах молимося і називаємо себе православними християнами!
Патріярх Йосиф є патріярхом українських душ, бо він страждав і карався 18 предовгих років по большевицьких безбожницьких тюрмах і концтаборах за УСІХ українців, за християн усього світу, більше, за віруючих у Бога всього людства. Коли тисячі паломників із Фатіми пишуть до Патріярха Йосифа листи, щоб їхні прохання, ВІН ЯК НАЙДОСТОЙНІШИЙ РЕЧНИК підпільного християнського Сходу і як один з речників християн усього світу, вручив папі римському — згідно з пророцтвами з Фатіми, то це вказує на визнавання не тільки українцями, але християнами різних країн світу Блаженнішого патріярхом душ воюючих християн усього світу!
Не лише революційна ОУН, не лише бандерівці в Україні і на чужині, але усі українські патріоти без різниці партійно-політичних переконань стоять на тих самих позиціях, що революційна ОУН. Блаженніший є патріярхом, не лише в церковному сенсі, Української Католицької Церкви, але патріярхом народу без різниці віровизнання.
У спільному становищі між ОУН(р) і УНР, підписаному головою Проводу ОУН і президентом УНР в екзилі безспірно стверджена повна підтримка патріяршого завершення нашої УКЦ.
Українські владики-патріоти Помісної УКЦ визнають Кир Йосифа Патріярхом УКЦ, священики і вірні УКЦ у значній більшості чекали нетерпеливо, коли їх Блаженство нарешті прийме також формально титул ПАТРІЯРХА. І добре сталося, що Блаженніший Кир Йосиф не противиться довше волі народу, волі священиків, усіх вірних і владик, волі Церкви і погодився прийняти також формально титул Патріярха!
Ми свідомі, що нерадо це робив Блеженніший, у своїй скромності Мученика, але добро нашої Церкви і добро нашого народу Кир Йосиф поставив понад усе і упокорився перед волею всього українського християнського люду, волею священиків і владик, прийнявши владу Патріярха УКЦ. Від хвилини, коли Блаженніший Кир Йосиф підписав Великоднє Послання як Патріярх з владиками, усі священики, вірні і владики зобов’язані тим більше згадувати Його в Богослужбах як ПАТРІЯРХА, а ніколи більше як Верховного Архиєпископа.
Нещодавно встановлений маронітський патріярх був обраний резиденціяльними і титулярними єпископами, що мають місце осідку в патріяршій території на Близькому Сході, або у різних країнах поселення. Поза межами Лівану маронітські єпископи є в Алеппо в Сирії, Каїрі в Єгипті, а також три єпископи, що мають свій осідок у ЗСА, Бразилії і в Австралії.
Важливо підкреслити, що до Синоду належать усі єпископи, тобто ті, яких осідок є на матірних територіях, і ті, яких осідок є поза матірною територією, на поселеннях. Гідне уваги й те що справжній титул голови Маронітської Церкви є патріярх Антіохійський, хоч у силу складних умов він перебуває (резидує) в Бкерке — околиці Бейруту.
Честь і слава Патріярхові Української Помісної Греко-католицької Церкви, Патріярхові народу нашого, мученикові за Христа і Україну, оборонцеві християн і віруючих у Бога всього людства, без різниці релігій, Блаженнішому Кир Йосифові!
