Світліший Пане Академіку і Достойна Пані!
Як голова Української Католицької Церкви і всіх її вірних, з великою радістю вітаю Вас тут, у Римі. Ваша відданість справі боротьби за права людини в Радянському Союзі й страждання, яких Ви зазнали в наслідок цього, є відомі в усьому світі.
Ваша відвага стала прикладом і надхненням для багатьох людей, особливо для українців-католиків, котрі є найбільшою релігійною групою в Радянському Союзі, поставленою поза законом.
Ваш зв’язок з Українською Католицькою Церквою почався ще від мого Попередника, Йосифа Кардинала Сліпого, що, як і Ви, постраждав за свої переконання. Я пам’ятаю, як Кардинал Сліпий доповіддю на Трибуналі Сахарова тут, у Римі, 27 листопада 1977 року виявив свою підтримку Вам. Ви, із свого боку, впродовж років часто зустрічались з багатьма українцями-католиками і українськими правозахисниками. Ви часто ставали на захист прав Української Католицької Церкви, а особливо під час пресконференції в Москві 3 червня 1988 року.
Завдяки і Вашому високому моральному авторитетові та великому впливові найвищі міжнародні інстанції довідалися про переслідування Української Католицької Церкви в Радянському Союзі, яка всупереч міжнароднім угодам і декляраціям вже сорок третій рік змушена перебувати в підпіллі і є позбавлена права на існування і вільне віроісповідання. Тому бажаю тепер, з нагоди цієї зустрічі, висловити наше щире признання і подяку.
Я вірю, що український і російський народи можуть жити в мирі і взаємній пошані. Це переконання дбайливо плекав мій великий Попередник, Митрополит Андрей Шептицький, який був щирим приятелем російського народу і створив основи для церковного поєднання заснуванням Російського Католицького Екзархату. Я вірю, що наші народи можуть створити безумовні Гарантії людських прав у Радянському Союзі. Я підтверджую, що Українська Католицька Церква, із свого боку, буде співпрацювати з Вами, Пане Академіку, для досягнення цієї мети. Тому прохаю Вас вжити надалі Ваш високий моральний авторитет для впливу на представників Російської Православної Церкви і російського народу, щоб були пошановані основні людські права української Церкви і народу і були виправлені заподіяні кривди, котрі нам вчинено, починаючи від сумних сталінських часів. Цим створимо кращу майбутність для наших суверенних народів.
Ми, українські католики, знаємо, що академік Сахаров і пані Єлена Боннер є справжніми нашими приятелями. Ми вдячні Вам і маємо надію, що завдяки нашим спільним зусиллям незабаром Українська Католицька Церква в Радянському Союзі буде залеґалізована й усі радянські громадяни осягнуть справжню і повну релігійну свободу.
Рим, 6 лютого 1989 року
