Українська і англомовна преса в США детально звітувала про подію, що сталась у Києві 26 травня ц.р. Верховному Архиєпископові Мирославові Любачівському не дозволено відправити Божественну Літургію у Києві, в церкві св. Андрія. Так звані «дівиці-бабушки» з товариства «Русская Славянская Православная Церковь» в повній стадії звірячого ошаління вуличними криками не допустили Верховного Архиєпископа М. Любачівського до церкви св. Андрія. Кажеться, що русскії «дєвушки» були старшого віку. Вони тримали в руках транспаранти теж зневажливого змісту на адресу Української Католицької Церкви.
Були між ними і такі, що, опановані власною психопатологією, прямо із звірячою ненавистю до УКЦ, вигукували вульгарні слова або й цілі речення, що в ніякому разі не свідчили про релігійний рівень цих «дівиць» із «Русской Славянской Православной Церкви». Можна додумуватися, що це були «вірні» з патріярхії російського Алексія і київського русотяпа Митрополита Філарета. Дальше кажеться, що цей Філарет в пресі мав ображати нашого Верховного Архиєпископа М. Любачівського, роблячи йому видумані й неправдиві закиди тільки для того, щоб його понизити і дискредитувати перед мешканцями Києва.
Цікавим є, однак, те, що уряд президента Кравчука дозволив Верховному Архиєпископові відслужити Божественну Літургію у церкві св. Андрія. «Бабушки» з Російської Патріяршої Церкви зігнорували рішення уряду президента Кравчука. Немає сумніву, що вищезгадані «дєвушки» не з власного розуму уладили це видовище. Директиви і напрямні для цієї брутально-агресивної церковної оргії напевно прийшли від самого Алексія і його київського, нам, українцям, добре відомого поплентача Філарета. Ці два «праведники» російського православ’я вже в минулому добре вивчили методи, як шкодити і нищити УКЦ: її єпископів, священиків, монашество, мирян.
Поведінка русскіх «бабушок», Філарета, Алексія та інших прихвостнів російського православ’я в Україні не повинна нас дивувати. За Сталіна і Брежнєва ці так звані «духовні», убрані в церковні ризи, колись по церквах ніби Богу «молились».
Ночами, переодягнені у однострої енкаведістів, робили свою брудну роботу: арештували невинних людей України, переслідували, тортурували, розстрілювали, депортували в далекий холодний Сибір і т.д. Дуже можливо, що ці русскі «дєвушки-бабушки» в молодих літах належали теж до кагебівської охрани. Ясно: наука з молодих літ не пішла в ліс. Професія кагебіста в Радянському Союзі незвичайно престижева, імпонуюча, патріотична і добре платна. Фронтові частини кагебівського корпусу закосичені численними медалями заслуг для «отчизни».
На старші літа прийшлося цим київським русскім «дівицям» відсвіжити свою «професію» і ще раз задемонструвати своє мистецтво вуличної поведінки.
Немає сумніву, що русскі «бабушки» інтелектом не грішать. Знання і розуміння християнської ідеології їм чуже і далеке. 70 літ панування російського комуністичного атеїзму не дало їм змоги вивчити і розуміти Христову науку. Вічно хреститися і співати «Господі помілуй» ще далеко замало, щоб жити правдивим християнським життям і називати себе християнином.
Христова наука, ідеологія християнізму для багатьох росіян зовсім чужі і незрозумілі. Історія Росії ясно виказує її велику жорстокість і брутальність не тільки до своїх, але і до нею поневолених народів. Щоденно ми це бачимо і тепер. Жорстокість, злочинна поведінка з другими, насильство, аморальність в ніякому разі не містяться в рамках Христової науки. Важко вимагати від русскіх «бабушок» культурно-гуманного ставлення до інших віровизнань. Русскі «дєвушки» старшого віку у Києві — це символ російського примітивізму і тотального духового зубожіння і банкрутства! Цих вищезгаданих негативів росіянам є дуже важко визбутись. Сумно і соромно, однак, є те, що цей духовий примітивізм російського православ’я виявився у столиці України Києві, а не у Москві чи у Ленінграді. Президентові Кравчукові і його урядові з того приводу повинно рум’яніти обличчя.
Зиновій Ґіль
