(У 100-ліття народин св. п. Патріярха Йосифа)
Новозбудована церква св. архистратига Михаїла у Дженкінтавні, Па., біля Філядельфії має свою історію. Перед проводом парафії стояли різні труднощі для досягнення остаточної мети.
Поворот у 1963 році із сибірського заслання і поява серед нас великої постаті Блаженнішого Йосифа, його перший виступ на Вселенському Соборі Ватиканському ІІ, висунення питання патріярхату та слушних прав нашої Помісної Церкви та незабутні візитації українських поселень у вільному світі немов збудили зі сну завмираючу Церкву у діяспорі. Це був початок нової доби нашої Церкви у діяспорі.
Почали творитись нові парафії, які популярно названо «патріяршими», у Чікаґо, Клівленді, Філядельфії і Вашінґтоні. За основне завдання взяли собі — плекати і обороняти східні традиції і обряд нашої Помісної Церкви.
Постання парафії св. архистратига Михаїла було подібне до постання парафії свв. Володимира і Ольги в Чікаго. Ініціятори святомихайлівської парафії, не маючи змоги узгіднити із парохом церкви Царя Христа відбувати недільні відправи за старим календарем, були приневолені у 1975 р. вийти з тої церкви. В той час скористали із гостинности УАПЦ св. Покрови у Філядельфії і відправляли недільні Служби Божі на протязі цілого року.
За час однорічного спілкування з православною церквою св. Покрови зав’язалась між обома церковними громадами щира братерська дружба. З того часу проминуло 16 років, і наша дружба триває і кріпшає з кожним роком. Отці настоятелі обох парафій кожного року з участю вірних відправляють спільний Молебень, а у храмові свята парафіяни одної парафії відвідують другу. Під час одного празника було висловлено думку — якби приклад співжиття наших двох парафій вдалося перенести в Україну, то це був би найкращий дар для України.
Перші загальні збори парафії відбулися 8 червня 1975 року, на яких вибрано управу парафії, що почала інтенсивно шукати належного об’єкту для нашої церкви. У серпні 1976 року знайдено чудовий 16-акровий парк із житловими забудованнями. Управа рішилась на відважний крок, купила ту прекрасну посілість за 300,000 долярів, не маючи потрібних фондів.
Знайшлися парафіяни, що їх імена будуть вписані у аннали нашої парафії, які у формі без відсоткових позик зложили потрібну суму грошей на вплату завдатку купна посілости.
Закуплена посілість є у доброму положенні, себто у сусідстві манастиря Сестер-Василіянок, їх коледжу і академії, як також у недалекій відстані від Українського Освітнього Культурного Центру, де приміщуються усі громадські організації та товариства.
Парафія св. Михаїла мала щастя, що у вересні 1976 року на похорони митр. Амброзія Сенишина прибув Патріярх Йосиф, єпископ з далекої Австралії Владика Іван Прашко. Управа Парафії попросила Патріярха Йосифа посвятити куплену посілість і площу під будову церкви. Прийшов очікуваний і повний зворушення для святомихайлівської парафії день посвяти нашої посілости. Це був день Різдва Пресвятої Богородиці, 21 вересня 1976 року. Блаженніший Патріярх Йосиф прийшов у асисті Владики Івана Прашка, мітр. Маріяна Бутринського, настоятеля о. Лева Любинського, численного духовенства, парафіян і громадян міста Філядельфії.
Велике зворушення і сльози радости на обличчях парафіян були наглядним доказом глибокого переживання цієї історичної хвилини. Під час Служби Божої Патріярх Йосиф виголосив проповідь, у якій між іншим сказав: «… Мої дорогі, яка радість для нас усіх, що ми тут зібралися! Не треба аж висказувати, її кожний відчуває… Нехай ці хвилини будуть початком тут здвигненого величавого храму». Святомихайлівська громада прийняла ті важливі слова немов заповіт, які стали дороговказом для дальшої праці парафії. Після Служби Божої Патріярх Йосиф посвятив разом із співсвятителями площу під будову храму св. архистратига Михаїла. Величавий і незабутній день посвячення Патріярхом Йосифом посілости залишився надовго у пам’яті парафіян.
Один із більших гаражів власними силами перероблено на каплицю. Назовні вона не мала вигляду каплиці, однак унутрі була із смаком пристосована із іконостасом і робила приємне враження. Церковця служила нашим парафіянам 16 років. Під час Різдвяних і Великодніх свят наша церква св. Михаїла притягала багато прихожан, що годі було усіх примістити. Свячення пасок на Великдень на площі біля церкви стало дуже популярним у Філядельфії і околиці та притягало багато вірних.
У 1979 році у парафії відбулися зміни. Патріярх Йосиф призначив настоятелем парафії о. мітр. Зенона Злочовського. У 1980 році за згодою і апробатою Патріярха Йосифа парафія архистратига Михаїла увійшла в організаційну систему філядельфійської архиєпархії. Сталося це на основі договору, у якому тодішній митрополит Мирослав Любачівський гарантував парафії задержати усі її особовості, так, як вони були встановлені Патріярхом Йосифом у часі її заснування. Під час празника св. Михаїла у листопаді 1989 року спалено моргеджові папери. З того часу парафія приготовлялася до будови церкви і почала інтенсивну компанію збірки грошей. Велика жертвенність парафіян та сторонніх мирян та справді подивугідна та жертвенна праця Сестрицтва невпинно запевняли успіх будови церкви.
Парафія гостила на своїй посілості низку визначних і достойних гостей. 15 лютого 1981 року парафію відвідав митрополит Мирослав Любачівський. У день Різдва Христового, зацікавлений нашою парафією, відвідав митрополит Стефан Сулик, який перевів канонічну візитацію 20 березня 1988 року та висловив признання управі парафії за гарну працю. Святомихайлівська громада гостила 25 травня 1991 року найдостойнішого живучого Ісповідника Віри Митрополита Володимира Стернюка, непохитного борця за права Української Греко-католицької Церкви в часах її жорстоких переслідувань. Владика Володимир Стернюк відслужив у нашій церковці Святу Літургію та посвятив угольний камінь під будову нової церкви. Цей угольний камінь, посвячений Ісповідником Віри, залишиться для святомихайлівської громади символом нерозривного зв’язку цієї парафії із Греко-католицькою Церквою в Україні.
Прийшов довго очікуваний і пам’ятний день у парафії св. архистратига Михаїла 19 травня 1991 року. Парафіяльна молодь символічним копанням землі розпочала будову церкви. Проект церкви виготовив архітект Мирослав Німців. У своєму проекті архітект незвичайно вдало поєднав вимоги модерного будівництва з мотивами гуцульської дерев’яної архітектури. Мирослав Німців збудував гарну і вигідну церкву, яка відповідає усім вимогам архітектури східніх церков. Церква св. Михаїла ще не має іконостасу і серії ікон, але це є запляноване і ці роботи будуть виконувати майстри з України. Це вимагатиме багато фінансових засобів. Будову закінчено 15 лютого 1992 року. Належить висловити признання управі парафії, що зуміла зібрати відповідні фонди на будову і що у своїх плянах не забула 100-ліття народин Патріярха Йосифа.
У неділю, 16 лютого 1992 року, святомихайлівська парафія напередодні 100-ліття народин Патріярха Йосифа відбула величаві святкування. Божественну Літургію за спокій душі св.п. Патріярха Йосифа відслужив о. мітр. Зенон Злочовський, який виголосив гарну проповідь. Після Служби Божої відбулася процесія із хрестом і хоругвами до новозбудованої церкви. Перед церковним входом голова Парафіяльної Ради інж. Роман Левицький і голова Сестрицтва св. Анни Стефанія Воскрес передали ключі від новозбудованої церкви настоятелеві парафії о. Зенонові Злочовському. Входила процесія до церкви, і на обличчях парафіян було помітне велике зворушення із сльозами. Настоятель парафії о. Злочовський при співучасті співаків церковного хору відправив чин Малого Водосвяття і прочитав акт присвяти, який представлено у формі проклямації. Перших вісім параграфів говорить про важливіші епізоди життя парафії, а закінчується ось так: «… Ця парафія сьогодні, в неділю, 16 лютого 1992 року, в навечір’я сотих роковин народин Патріярха Йосифа, в безмежній синівській вдячності і глибокому поклоні маєстатові світлої пам’яти Патріярха Йосифа присвячує цей Божий храм св. архистратига Михаїла як пам’ятник на вічну славу Патріярхові Сліпому у 100-річчя з дня народження». Після прочитання присвяти вірні повторили за о. Настоятелем приречення: «Прирікаємо назавжди лишитися вірними ідеалам і Заповітові світлої пам’яти Патріярха Йосифа та непохитно стояти на началах Української Помісної Католицької Церкви».
На цьому акт присвяти закінчився, процесія обійшла довкруги церкви та, співаючи церковні пісні, повернула до старої церкви. Вірні вщерть заповнили приміщення Сестрицтва св. Анни, де продоважувалось свято. Голова Парафіяльної Ради відкрив Збори коротким вступним словом і попросив о. мітр. 3. Злочовського провести молитву. Вірш «Вінець терпінь» Б. Стефанишина по-мистецькому продеклямував інж. Р. Кнігиницький. Далі слідував обід, приготовлений Сестрицтвом св. Анни. Голова Парафіяльної Ради інж. Роман Левицький попросив до слова проф. д-ра Мирослава Лабуньку, знаного науковця і суспільно-громадського діяча. Прелегент у своєму слові сконцентрував увагу на важливу, багатогранну, творчу працю Патріярха Йосифа.
Кожний задум Патріярха Йосифа був переведений у життя. Патріярх Йосиф мав далекойдучі візії, з яких багато знайшли практичне застосування в процесі розвитку української Церкви й народу. Цікава доповідь проф. М. Лабуньки була нагороджена довготривалими рясними оплесками. На закінчення о. З. Злочовський подякував усім виконавцям, Сестрицтву за обід та присутнім за участь. Молитвою «Боже Єдиний» закінчено цей пропам’ятний день сторіччя з дня народження Патріярха Йосифа.
В. П.
