Хоч місяць березень 1986 р. за плином Українського Патріярхального Світового Об’єднання є присвячений незламному і неустрашимому борцеві за святі Христові правди — Йосифові Терелі, незалежно від цього не забудьмо його згадати у наших молитвах у час свят Різдва Христового. Йосиф Тереля народився в 1943 році, а в 1986 році йому сповниться 43 роки життя. Яка ж це трагедія людини, що з цих 43-х років життя двадцять років прожила у застінках КДБ, засланнях, психушках і дотепер сидить в ув’язненні. Людина, що бажає жити згідно з Божими законами, що не кидала бомб, не підготовляла революції, не робила атентантів на кремлівських і будьяких московсько-комуністичних вожаків. Її тортурують і засуджують драконськими строками, що тут, на Заході, нікому навіть не снилось.
На жаль, це діється у наш час, час, коли найбільше відсталі народи Африки здобувають свою незалежність, одержують свої права, а на нашій землі — У країні з понад тисячною своєю культурою, що є окупована червоною Москвою, проти їх же власної конституції судять і тортурують людину за віру в Бога, за Боже слово, за те, що не бажає вписуватись до режимово московської православної Церкви. Хіба ж це свобода?! Треба тільки радіти, що вже нарешті вільний світ переконався, і то неодноразово, що большевицьким вождям не можна вірити. Все, що вони говорять,— це чиста брехня. Чи коли іде мова про людські права, чи про релігію, чи будь-які спільні домовлення, вони все стараються свого противника обдурити. Від них не можна сподіватися чесности.
Вже сьогодні не є для когось таємницею, що вони почали сильну акцію проти української еміграції, яка постійно і безперебійно розкриває їхні злочини проти різних національностей і невинних людей, а українського народу зокрема.
Тут можна згадати голосну справу Катиня, де були замордовані польські старшини. Штучний голод в Україні в роках 1932-33. Винищення української молодої інтелігенції, ліквідація Української Православної і Католицької Церков, поголовний розгром молодих письменників-шестидесятників і так можна б перелік продовжити. На все це є незаперечні документи. Тут не можна поминути всіх спільних могил на українських землях, у яких більшовики, втікаючи перед наступаючою гітлерівською армією, залишили сотні тисяч замордованої української студентської молоді. Це було у Дрогобичі, Самборі, Львові, Станиславові і т.д., що їх ми були наочними свідками.
Московські вожді виявилися більшими злочинцями за Гітлера. Останньо посилились напади на українську еміграцію і почали знеславлювати українське ім’я. Вони це робили вже давно, але це їмне дуже вдавалося. Проте, останньо запросили собі до помочі відомого єврейського діяча, що займається викриванням воєнних злочинців, постачаючи його відповідними підробленими документами. Правда, більшовикам не зашкодило знайти альянс із Візенталем, якого перед тим вони самі називали «гестапівським агентом». Свого часу, коли Візенталь робив різні необосновані закиди австрійському державному діячеві Крайському, останній йому мав відповісти подібними аргументами і після цього Візенталь замовк. Імперіялістична червона Москва старається всіма засобами задушити вільний дух серед українського народу і бажає з нього зробити покірних рабів, але це їм не завжди вдається.
У ці свята Різдва Христового, коли будемо у наших молитвах згадувати своїх рідних, близьких і знайомих, не забудьмо згадати тих, що караються на засланні, в психушках і в застінках КДБ. Згадаймо зокрема Йосифа Терелю і його дружину Олену з дітьми — Калиною, Мар’яною і Павлом, які не матимуть змоги засісти біля запаленої свічки до спільної свят-вечері та заспівати українських коляд. Вони будуть окремо спільно молитись до Новонародженого Ісуса Христа, щоб дав їм сили витримати диявольські знущання червоної Москви. І ми згадаймо їх у наших молитвах, щоб Всевишній Господь нагородив їх силою витривалости та обтер їх сльози, скоротив їх муки й болі. Йосиф Тереля — це апостол кінця двадцятого сторіччя, що заслуговує на нашу увагу й допомогу. Приготовляймось до місяця березня 1986 p., щоб одностайно стати в його обороні.
Редакція
