Підписи наших Владик на синодальних документах, їхні заяви та промови на публічних виступах, збудили серед українських католицьких мирян сподівання, що за цим підуть і відповідні діла.
На VІ-м Синоді ПУКЦ в Римі, в листопаді 1973, наші Владики прийняли Конституцію «Патріярхальний Устрій ПУКЦ».
Українські миряни очікували, що наші Владики зачнуть діяти в дусі ними принятої Конституції.
На жаль ці сподівання не сповнились а останні повідомлення про оснування нової єпархії в Канаді та іменування нових «наказних» єпископів без Нашого Патріярха і Його Синоду — затривожили нас усіх.
Виходить на яв гірка дійсність, що провід ватиканської держави не думає випустити зі своїх тенетів Нашої Церкви у діяспорі, доки Вона не стане так БЕЗОБРАЗНО-НЕ-УКРАЇНСЬКОЮ, як цього вимагає від них Москва і її патріярх Пімен. — А цей вірний слуга свойого режиму приїжджає до ЗСА вже в лютому наступного року. — І хто знає чи не приїде він на троянському коні «об’єднання східніх Церков» під проводом «східнього Риму» — московської патріярхії!? — І хто знає чи теперішній провід Ватиканської Держави на такий поділ «сфери впливів» і на таку верзію «екуменізму» вже тихцем не погодився!
На тлі цих апокаліптичних можливостей наші Владики — мимо усіх своїх претенсій — бути одиноко компетентним чинником у вирішуванню справ Нашої Церкви — виказують жалюгідну некомпетентність, брак стійкости і відваги та безповоротно проґавлюють історично-одноразову нагоду — стати господарем у власній хаті та запевнити Нашій Церкві Страдниці належне, кров’ю і муками Наших Віроісповідників заплачене місце у Вселенській Церкві.
Всечесніші і Високопреподобні Отці Духовні! — Українські миряни хотіли б бачити Вас як авангард у боротьбі за існування Нашої Церкви!
Всечесніші і Високопреподобні Отці Духовні! — Не пора тепер ждати на зарядження з єпископської чи митрополичої канцелярії — коли такі не приходять — треба за ними впімнутись!
І врешті Всечесніші і Високопреподібні Отці Духовні — коли ліс горить «не пора про своє спасіння дбать — там де гине мільйон»! Не пора промарновувати дорогий час на життя, яке не є вповні гідне Христового воїна!
І тому ми звертаємось до Вас і з проханням і з домаганням — запитати наших Владик — коли нарешті вони перейдуть з позицій постійного «голословя» — на позиції практичного здійснювання патріярхального устрою — згідно з їхніми власними дотеперішніми постановами, заявами, підписами на синодальних паперах і згідно зі схваленою ними Конституцією!? — Ми питаємо Вас а Ви запитайте їх — наших Владик:
ДЕ Є виконування постанов Синодів?
ДЕ Є дія Постійного Синоду?
ДЕ Є впровадження в життя, схваленої ними Конституції?
ДЕ Є солідарність з Нашим Патріярхом?
ДЕ Є забезпечення і опіка над нашими цінними осередками в Римі?
ДЕ Є оборона і поміч для наших Сестер і Братів на Рідних Землях?
Ставити ці питання це наше право і серед існуючих обставин наш і Ваш святий обов’язок. — Ми і Ви мусимо робити це голосно і твердо, бо наші Владики забувають, що ЄПИСКОП Є ДЛЯ ВІРНИХ — А НЕ ВІРНІ ДЛЯ ЄПИСКОПІВ — і, що за долю Нашої Церкви, відповідають не тільки «компетентні» єпископи, але весь Божий Люд!
ВСЕЧЕСНІШІ І ВИСОКОПРЕПОДОБНІ ОТЦІ ДУХОВНІ!
МИ ВАШІ ВІРНІ ПРОХАЄМО ВАС І НАШИХ ВЛАДИК
МИ ВАШІ ВІРНІ ДОМАГАЄМОСЬ ВІД ВАС І ВІД НАШИХ ВЛАДИК ПРЯМОЇ І ЧЕСНОЇ ВІДПОВІДІ НА НАШІ ПИТАННЯ І НАРЕШТІ ДІЛ МІСТО СЛІВ!
Остаємо з християнським привітом
За Крайову Управу Товариства за Патріярхальний Устрій У.К.Ц.
Др. Мирослав Навроцький, голова
Др. Володимир Процюк, секретар
