ГЛАВА УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
БЛАЖЕННІШИЙ ПАТРІЯРХ МИРОСЛАВ-ІВАН ЛЮБАЧІВСЬКИЙ, КАРДИНАЛ, ВІДВІДАВ КИЇВ, ДЕ ЗУСТРІВСЯ З КЕРІВНИЦТВОМ РЕСПУБЛІКИ
Нижче передруковуємо статтю, що з’явилася у «Вістях з України» за червень 1991 p., у числі 24 (1678). Це є видання Товариства Культурних Зв’язків з українцями за кордоном. Колись цієї газети ніхто не брав до рук, бо в ній не було чого читати, крім всякої брехні на українську діяспору і бляшаної більшовицької пропаганди. Час змінився, і ця газета змінила своє обличчя, і вона виконує справжню ролю, яку газета повинна виконувати, — інформує читача, що с найважливіше. З того погляду бажаємо, щоб наші читачі запізналися із статтею, що появилася у цій газеті про побут Патріярха Мирослава-Івана Любачівського у Києві. Можна мати застереження до самої назви, чому «Оптимістична трагедія», але це інше питання. Можна тільки тішитись, що ідемо вперед і йдемо до кращого. Статтю передруковуємо без жодних змін, крім правописних.
Редакція
Історія національних Церков у Російській імперії, а потім у Радянському Союзі була трагічною. Українська Греко-католицька Церква (УГКЦ) — не виняток. Згадаймо хоча б долю Патріярха Йосифа Сліпого. 1945 року йому присудили примусові роботи в радянських концентраційних таборах, де він провів 18 років.
Нинішній глава УГКЦ народився 24 червня 1914 року в місті Долина, навчався в Українській Католицькій Богословській Академії у Львові, а потім в Австрії. Висвячений Митрополитом Андреєм Шептицьким 21 вересня 1938 року в каплиці Митрополичих палат в Катедральному соборі св. Юра. Після того, як Західню Україну було приєднано до Радянського Союзу і УГКЦ було насильно ліквідовано, Кардинал Любачівський виїхав весною 1947 року до СІЛА. 13 вересня 1979 року Папа Іван-Павло II призначив його Митрополитом Архиєпископом Філядельфійським, а після смерти Йосифа Кардинала Сліпого 7 вересня 1984 року Кардинал Любачівський став Верховнимм Архиєпископом Львова. ЗО березня нинішнього року він повернувся до Львова, де в Катедральному соборі св. Юра відновила роботу його канцелярія.
Під час тижневого відвідування Києва Кардинал Любачівський встиг багато — зокрема, відслужив Божественну Літургію, освятив у Вишгороді під Києвом місце, де буде побудовано греко-католицький храм, прочитав лекцію студентам Київського університету… Проте, мабуть, найважливішими були зустрічі з Головою Верховної Ради України Леонідом Кравчуком та прем’єр-міністром України Вітольдом Фокіним. По суті, це означало визнання керівництвом республіки Української Греко-католицької Церкви де-факто. Кардинал Любачівський сподівається, що невдовзі настане і визнання де-юре. На прес-конференції він назвав ці зустрічі дуже плідними. І тому, що Кардиналу було обіцяно виділити в Києві приміщення для його резиденції, а пастві УГКЦ — храм для богослужіння, поки вона не збудує новий.
На зустрічі з Головою Верховної Ради України Леонідом Кравчуком Кардинал Любачівський, зокрема, сказав: «Наша Церква очікує від представників влади України цілковитої регабілітації Греко-католицької Церкви… і такої самої регабілітації поодиноких осіб цієї Церкви, починаючи від таких чільних її провідників, як Слуга Божий Митрополит Андрей Шептицький, покійний Патріярх Йосиф Кардинал Сліпий, всіх єпископів, священиків, монахів, монахинь та вірних, які несправедливо постраждали лише за те, що були відданими синами і дочками цієї Церкви. Внаслідок того, згідно зі справедливістю, всі храми, манастирі, школи, друкарні і парафії, які належали Греко-католицькій Церкві до 1946 року, повинні їй бути повернені… Після регабілітації Церкви і осіб не можемо поминути сумнозвісного Львівського псевдособору 8-10 березня 1946 року, у відношенні до якого ми очікуємо державної заяви цілковитої його ануляції й незаконности… З’ясувавши ці основні справи нашого минулого, бажаємо висловити тверду надію, що у майбутньому в Україні, як і по всьому світі, ніколи не буде якогось релігійного переслідування чи гоніння Церкви. Історія чітко нас поучає,… що з Богом воювати не можна; віри із сердець вірних вирвати не вдасться нікому, бо Бог і Церква завжди перемагають»… Блаженніший нагадав, що перше завдання Церкви — «вести до спасіння повірені їй душі, проповідувати Христову благовість, плекати духовність, життя молитви й праведности серед нашого народу. Одначе, ми свідомі того, наголосив Кардинал Любачівський, що не сміємо обмежуватися лише богослужіннями чи проповідуванням Божого слова. Христос нас поучає конкретно «здійснювати його науку у щоденному житті всіх наших вірних». Отож, УГКЦ відстоює право українського народу «бути господарем на власній землі — у вільній суверенній українській державі». «Ця українська держава, на думку глави УГКЦ, повинна мати своє окреме, повноцінне місце у спільному європейському домі від Атлянтики до Уралу… Ми маємо ці самі права, що й інші вільні народи землі, тому і наш народ повинен мати Богом дане право на цілковиту державну суверенність і незалежність серед інших народів вільних колі. До остаточного здійснення цієї нашої повноцінної суверенности і незалежности ми повинні змагатися на основі християнських засад шляхом мирним і конституційним».
Україна — багатоконфесійна республіка, основні з яких — Українська Автокефальна Православна Церква, Українська Православна Церква та Українська Греко-католицька Церква. А яким главі УГКЦ бачиться релігійне майбутнє республіки? Він стоїть на позиції, яку обстоював Патріярх Йосиф Сліпий, а ще раніше — Митрополит Андрей Шептицький: має бути єдиний Патріярхат Української Церкви. «Тим часом у міжконфесійних взаєминах ми бажаємо виплекати добросусідські відносини з усіма конфесіями в дусі терпимости, толеранції і злагоди, завжди засуджуючи будь-які прояви насильства. Ми готові співпрацювати з кожною Церквою чи релігійною громадою чи спільнотою так довго, як вона чинить щиро і чесно, — заяви Кардинал Любачівський. — Ми бажаємо, щоб зникли всілякі міжконфесійні суперечки і оскаржування в пресі, по радіо чи телебаченню. Словом, ми відкриті до діялогу і конструктивних розмов як із церковною, так і з державною владою».
Українська громада великі надії покладала на зустріч глави УГКЦ з Патріярхом Української Автокефальної Православної Церкви. На жаль, вона не відбулася. Як сказав Кардинал Любачівський, Патріярх Мстислав чомусь відмовився взяти участь у спільному богослужінні на Байковому цвинтарі на могилах поета Василя Стуса й історика Михайла Грушевського, хоча була попередня домовленість щодо цього. Але Кардинал залишається оптимістом і вірить, що єдиний Патріярхат Української Церкви таки буде створено…
Володимир Кравець
