На екуменічні теми тепер всюди багато різних думок і дискусій. Цією темою займаються всі ранги духовенства і мирян в різних віроісповіданнях. І це, вже дає нам знати, що діє дух — бажання поєднатись! Але, як це зробити, то вже інша справа… У кожного багато ще своїх: але… Та все ж треба радіти, що наші душі відчувають, що поміж християнами щось не гаразд!.. І оте не гаразд заставляє всіх рухати мозками! Значить, всі в пошуку за правдою! І це, на мою скромну думку, дуже добре, бо всі ми знаємо слова нашого Спасителя Господа Ісуса Христа: «Просіть, і дасться вам; шукайте і знайдете; стукайте і відчинять вам». Отож у кожній статті на тему екуменізму, завважуємо щирість, прохання, шукання і стукання…
Хоч, правда, кожний своїм шляхом, але відчувається, що справді пробує якнайкраще виявити своє бажання об’єднатись, і тому виявляє свої погляди. Тому я вірю, що нам треба добре подумати. Бо, якби ми не обертали справу поєднання, ми перше мусимо душею зрозуміти, що коли ми хочемо, щоб нас поважали люди, ми мусимо стати зрілими людьми! І перше — почати практикувати оці слова нашого Спасителя: «Тому й кажу вам: Усе, чого будете просити у молитві, віруйте, що одержите, — і буде вам так. І коли стоїте на молитві, прощайте, як маєте щось проти кого-небудь, щоб і Отець ваш, який у небі, простив вам провини ваші» (Марко 11:24,25).
А кому ж з нас не треба прощення Отця Небесного? Може то і є найбільший камінь спотикання по дорозі до єдности? Тому Господь і післав нам такого пророка як Тарас, який читав святе письмо не лише кожний день, а кожну годину, як він сам заявляє у своїх листах до друзів. Тому він так бажав, щоб його народ читав і думав, і був собою! Так! Я кріпко вірю в те, що коли б ми почали думати над тим, хто нас єднає, а не шукали за тим, що нас не єднає, ми б так довго не блукали в пошуках за правдою.
Ніхто не може заперечувати те, що потрібно заглядати в церковні архіви, в історичні події церкви, але також не сміємо забувати, що, коли занадто будемо перегортати лише архіви, то порохи можуть нам не дати вільно дихати… Аджеж історію церкви на протязі століть творили люди, а люди, як ми знаємо, є всі помильні. Ми можемо багато начитатись про різні канони і вивчити їх усі напам’ять і написати чимало нових, та коли таки поміж нами не буде діяти дух любови. милосердя і прощення, то ми будемо лише заходити в якесь заворожене коло, з якого не буде виходу… Ми всі стараємось використовувати ювілеї різних історичних подій, щоб якось доказати хто прав, а хто винен і, по відзначеннях, замість єдности зростає знову напруження, хоч наверсі кожний старається якось то все притушувати… Як ту справу ми б не обертали, то приходимо до того самого висновку, що не знаємо, як поєднатись? Хоч усі дуже добре знаємо, що формули ніякої іншої ніде нема, як лише в дороговказі Христа! Ми всі дуже добре також знаємо оці Його слова: «Я — виноградина правдива, а мій Отець — Виноградор. Кожну в мені гілку, яка не приносить плоду відрізує Він. А кожну, яка вроджує плід, він очищує, аби ще більше плоду давала» (Йоан 15:1,2). Знаємо, та чомусь не питаємо: а якою гілкою я є? Який мій плід? А який наш плід мас бути? Христос нам ясно показує в нагірній проповіді: «Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне» (Матей 5:1-13). І читаймо уважно аж до кінця, від 1 до 13, і тоді дійсно питаймо себе: чи в нас такі овочі? Я певна, що коли в наших душах будуть такі плоди, про які Господь говорить, то нам зовсім не буде проблемою зрозуміти оті Його слова: «Щоб усі були одно». Він же Голова Церкви. Він наш Наставник і Посередник, Він є Альфа і Омега! І якщо ми справді у це віримо і Його любимо всім своїм серцем, то та любов буде ключем до дверей правди!
Нераз з душі лине до Бога такий запит: Господи! Чому усе так ясно об’явлене нам Тобою, стає таким скомплікованим для пас? А після того запиту, у думку прилітає звідкись ось таке: Може нам буде легше потрапити на дорогу єдности, коли ми, незалежно до якої конфесії чи віроісповідання належимо, пічнемо щодня отак молитись: Господи наповни мене собою, щоб моє «я» не мало місця в мені… Допоможи мені любити брата з іншого віроісповідання так, як Ти його любиш. О, Милосердний! З Твоїм приходом на землю Отець подав золоту, нерозривну нитку єдности і Ти її своїм апостолам передав, щоб нею ткали на землі Царства Твого взір! Який Ти, Господи, подав у їхній духа-зір, щоб точно могли бачити, як ткати! Допоможи і нам усім прозріти й тканину взору того, духом своїм узріти. Зішли нам мудрости, о, Христе!
І всім побажаю відваги і терпеливости у пошуках за правдою! Не біймось обмінюватись думками, кожна думка породжує думку! Господь нам допоможе, аджеж, це є Його воля, щоб ми були поєднані Його Святим Духом!
Мотря Фаринич
Гамілтон, Канада
