Кожен монастир, згромадження чи якась інша спільнота богопосвяченого життя мають своїх настоятелів. Вони здійснюють управління спільнотами, керуючись правилами, конституціями та церковним правом. Ці спільноти – це наче окремі великі родини, та чи існує щось, що пов’язує монастирі УГКЦ між собою?
У 1999 році, тоді ще Єпископпомічник Глави УГКЦ, Любомир (Гузар) ініціював створення Ради вищих настоятельок, що була покликана стати пунктом спілкування та співпраці жіночих чинів і згромаджень, яких вже на той час в УГКЦ налічувалося 15.
Рада вищих настоятельок займається організацією та проведенням щорічних двотижневих курсів підготовки сестер до вічних обітів (схими); курсів для сестер, які вже склали вічні обіти; різноманітних семінарів (для секретарів, економів монаших спільнот тощо); навчання для фор‑ маторів (осіб, що відповідальні за виховання молодих членів спільно‑ ти); реколекцій для настоятелів. Уже майже 10 років діє так звана новіційна школа, у якій навчаються сестри, що готуються складати перші обіти. Ця школа покликана дати молодому поколінню богопосвячених осіб основи богословських знань (літургіки, історії Церкви, біблійних наук тощо). Крім цього, новіційна школа є дуже вдалою нагодою для знайомства, спілкування сестер різних чинів та згромаджень.
Уже два роки Рада вищих настоятельок є членом UCESM (Європейського об’єднання Рад вищих настоятелів). Зустрічі в рамках UCESM є важливими для українського монашества, адже це – обмін досвідом, обізнаність з іншими ситуаціями, ефективніше вирішення проблем.
У жовтні 2002 року Блаженніший Патріарх Любомир (Гузар) покликав до праці Митрополичу Комісію у справах монашества, яка є дорадчим органом Глави УГКЦ та входить до адміністрації Києво-Галицької Митрополії УГКЦ. Комісія об’єднує богопосвячених осіб через Ради вищих настоятелів. Вона є насамперед ланкою, яка забезпечує зв’язок та співпрацю між ієрархією Церкви й чернечими інститутами, а також координує співпрацю між ними. Для цього Комісія скликає і проводить щорічні засідання представників монастирів свого права, чинів та згромаджень, інших інститутів богопосвяченого життя, щоб обговорити справи, які потребують ширшого розгляду чи уваги, проводить координаційну працю з організації внутрішнього душпастирства в інститутах богопосвяченого життя, інформує вірних про стан монашества в УГКЦ.
На сьогодні головне завдання Митрополичої Комісії у справах монашества УГКЦ полягає у тому, щоб збирати та вивчати матеріали, що стосуються стану богопосвяченого життя в Церкві.
За всі роки діяльності Комісії однією із найважливіших ділянок праці була організація та проведення Собору монашества УГКЦ, хоча вона, звичайно, не вичерпувала усіх її завдань.
Собор проходив у три тури, з 2003 по 2008 роки. Уперше в історії УГКЦ чернецтво мало нагоду зібратися та спільно обговорити питання, які стосуються кожного інституту богопосвяченого життя. Перша сесія Собору була присвячена вивченню питання ідентичності монашества УГКЦ, друга – виховання ченців, третя – післанництва богопосвячених осіб.
Соборові сесії дали можливість пізнавати, вчитися слухати та сприймати одні одних, наслідком чого стало не лише розуміння спільних труднощів та проблем, а й пошук шляхів їх вирішення. Собор відкрив численні напрямки подальшої праці богопосвячених осіб нашої Церкви. Він завершився, але водночас він продовжується, тому й надалі буде приносити плоди, служитиме поштовхом до переосмислення якості чернечої посвяти, оновлення духовного життя.
Комісія також займається видавничою діяльністю, зокрема дбає про переклад українською мовою основних документів Вселенської Церкви про богопосвячене життя, видає матеріали конференцій та соборових сесій.
с. Наталія Мельник, ЗСПР, Голова Митрополичої Комісії у справах монашества