Заходами Відділу Товариства за Патріярхальний Устрій Помісної УКЦеркви в Нью Йорку була улаштована інформаційна доповідь, що її виголосив гість з Риму о. Петро Стецюк, яка відбулась 14 грудня 1978 р. Виступ о. П. Стецюка відбувся несподівано, бо він приїхав на похорон першого пароха патріяршої парафії в Чікаґо о. П. Джулинського і при цій нагоді на запрошення Відділу в Нью Йорку погодився дати інформаційну доповідь про Вселенську Христову Церкву, а зокрема Помісну УКЦеркву. При цій нагоді о. П. Стецюк виступав у Гартфорді, Пассаїку, Ньюарку, Філядельфії й інших місцевостях.
Доповідач подавав фрагментарні з різних ділянок й епізодів інформації про загально церковні питання. Спершу представив загальний стан Вселенської Католицької Церкви. Після певного введення подав інформації про стан нашої церкви в минулому і під сучасну пору. Він при цьому звернув окрему увагу на ватиканські конгрегації, а зокрема на Священну Конґреґацію для Східніх Церков, підкреслюючи, що всяке зло для нашої Церкви випливало з цієї Конґреґації. При цьому ставив реторичне питання, — чому такої самої Конґреґації не має західна латинська церква. Щось тут не все в порядку, бо латинська католицька церква повинна мати свою конґреґацію. Але що більше, цією Східною Конґреґацією керують не східні патріярхи чи ієрархи, але латиняни, які не знають і тим більше не відчувають духа Східних Церков.
В останньому часі говориться про лояльність до папи. Доповідач підкреслив, що Патріярх Йосиф вірно підмічав, це легко тут заявляти свою лояльність до папи защо нікому нічого не грозить, ба що більше, ще можна одержати й нагороди. (Тут мається на увазі проблеми нашої Церкви в Англії, де т. зв. «лоялісти» одержали нагороди, але цього доповідач не підкреслював). Але куди тяжче бути лоялістом там, де за лояльність до папи, за приналежність до Апостольської Столиці, за визнання папи, як голови Вселенської Католицької Церкви карають, судять, позбавляють волі і засилають на заслання. На такі ствердження Патріярх Йосиф має повне право, бо ж він свою лояльність засвідчив вісімнадцять річним засланням. Це легко сказати, але перебути 18 років то не приходилось так легко. Нажаль, ми не зуміли цього належно оцінити. Ми не виявили до Патріярха Йосифа тієї пошани, що зробили чужинці. Поруч цього о. Петро Стецюк навів фрагменти з своєї поїздки, як він супроважав Патріярха Йосифа в 1973 р. При цій нагоді о. П. Стецюкові приходилось чути не одне підмічення, не одне підкреслення чужинців у сторону Патріярха Йосифа. Один австралійський кардинал сказав до Патріярха Йосифа — я був нічим і залишуся таким, а ти автентичний апостол Христової Церкви. Нагадав також Сахарівські Слухання, що мали місце в Римі і в яких взяв участь наш Патріярх. Треба було бачити, з якою глибокою пошаною поставились чужинці до Патріярха, який прийшов сказати вагоме слово в обороні всіх братів й сестер не тільки українців, але всіх поневолених Москвою народів.
Доповідач підкреслив, що любити свій нарід, любити свою Церкву, свій обряд не було, не є і не може бути жадним гріхом, але навпаки одною з найосновніших християнських чеснот. Отже хто може нас посуджувати у якій нелояльності чи якомусь запереченні. Під тим оглядом для нас може бути найкращим прикладом сучасний Святіший Отець Іван Павло II, який сказав, що мене вибрано архиєреєм Вселенської Церкви, я є єпископом Риму, але моє серце і душа є в Польщі. Він не відцурався своєї батьківщини. Якщо б хтось з нас таке сказав то сказали б «націоналіст». Сучасний Папа Іван Павло II зокрема звертає увагу, щоби плекати окремішні національні церкви. При цьому навів такий автентичний факт, з яким зустрінувся у Клівдленді. Десь не так давно Клівленд візитував Митрополит Йосиф і відвідував старших людей. При зустрічі питав, чи мають дітей і чи вони говорять по українськи. І при цьому Митрополит підкреслював, що треба плекати свою мову, свій окремішний обряд, це мені казав робити під час авдієнції Папа Іван Павло Іі — сказав Митрополит.
Ще раз підкреслив про непошану нашого Патріярха Йосифа і нагадав, також що ми не мали належної пошани до нашого Слуги Божого Андрея. У свій час робили на нього доноси в наслідок чого Рим був вислав спеціяльну комісію для прослідження справи. Коли один член з цеї комісії написав до Риму свої реляції в яких написав — я в житті ще такої людини не бачив, як Митрополит Андрей, це справжній святець. Після цього комісія з місця була відкликана. На нашого патріярха також пишуть доноси, але ми всі повинні стати в обороні нашої Церкви, а заразом і нашого Патріярха Йосифа.
Подивімся, як відважно, без вагання стають в обороні прав людини, українського народу наші брати на Україні; Караванський, Мороз, Лук’яненко, Сверстюк, Чорновіл і багато інших, а ми тут не хочемо обстояти своєї справи защо нам навіть волос з голови не спаде. Постараймось над цим застановитись, подумати і побачимо, які ми сьогодні стали? Ми повинні нашу волю тут у вільному світі потрактувати, як наше післанництво, щоби тут голосити правду про наш народ, нашу святу Церкву. Ми повинні сповнити наше післанництво.
О. Петро Стецюк також згадав, що в другій половині листопада відбулись наради нашого єпископату, які проходили в діловій атмосфері. На ці наради деякі єпископи не були запрошені до перших з них належить єп. А. Горняк, який на терені Англії давав не вірні інформації про нашу Церкву, заперечуючи юрисдикцію Патріярха Йосифа. Латинські єпископи в Англії переконались, що єп. А. Горняк інформував їх невірно. Після нарад відбулась спільна авдієнція у Папи Павла II. Треба сподіватись, що проблеми нашої Церкви покращають. Численна публіка нагородила доповідача гучними й довгими оплесками. Після цього деякі учасники ставили питання на які о. Стецюк дав вичерпні відповіді. На цьому голова Відділу мґр. Ярослав Щербанюк, який керував вечером склав щиру подяку доповідачеві о. П. Стецюкові, а присутнім за участь.
о. П. Стецюк згадав і переповідав візиту у Папи Івана Павла II митрополита Коціска Карпато-Руської Церкви з його єпископами. Щоби не переповідати її змісту в низу передруковуємо важливіші фраґменти з статті, що появилася в Осерваторе Романо, за 24 листопада 1978 р.
ОСЕРВАТОРЕ РОМАНО
Листопад 24, 1978
Dear brothers, sharers in the episcopal ministry to the Church of Christ.
We greet yon with deep respect and affection. The Christian faithful whom you serve are citizens of a nation that is still young, yet they are heirs of two of the ancient traditions that enrich the one Catholic Church. In welcoming you we therefore embrace also the Churches in your charge, expressing our heartfelt veneration and our love for them.
The Council also declared that the Eastern Churches «entire heritage of spirituality and liturgy, of discipline and theology, in their various traditions, belongs to the full catholic and apostolic character of the Church» (ibidem, 17).
My brother bishops, I do most heartily respect and appreciate the venerable traditions to which you belong, and I desire to see them flourish.
I would wish every member of the Catholic Church to cherish his or her own tradition. «It is the mind of the Catholic Church that each individual Church or rite retain its traditions whole and entire, while adjusting its way of life to the various needs of tune and place» (Orientalium Ecclesiarum, 2). You and the Churched over which you preside should accordingly treasure your heritage and take care to hand it on in its integrity to future generations.
I would also wish each members of the Catholic Church to recognize the equal dignity of the other rites within her unity. Each rite is called to assist the others, working together in harmony and good order for the good of the whole and right for its own particular welfare.
Let us join in invoking on all your people the blessing of Almighty God.
Terminate il discorso In lingua inglese, il Santo Padre ha rivolto ai Vescovi un breve discorso in lingua rutena:
Na kinec choczu dodaty kilka sliw po rusky, u mowi Waszych predkiw. Skladaju Wam mij serdecznyj prywit a riwnoczasno і szczyru podiaku za Waszu wizytu do mene, naslidnyka Swiatoho Petra na rymskim prestoli.
Jak Namistnyk Chrysta zaochoczuju Was do dalszoji rewnoii praci dla dobra powirenych Wam dusz.
Z ciloho sercia blahoslowlu Was usich tut prysutnych, Waszych swiaszczenykiw, usich sester szczo praciujut po Waszych parochiach, ta usich Waszych wirnych.
