(УПБ, Рим) — Ще 10 лютого ц.р. Державний Секретар Римського Апостольського Престолу Кард. Августин Казаролі в присутності свого заступника («состітуто») Архиєп. Едвардо Мартінез-Сомало, монс. П’єтра Сільві, о. Сальватора ДеБоніс і Антонія Маджотто, вручив Папі Іванові Павлові II перший примірник нового «Аннуаріо Понтіфічіо» за 1984 рік. Хоча річник не зазначений, як офіційне видання, він охоплює відомості, зібрані з офіційних джерел, і завжди був уживаний як певний ватиканський вказівник. Його редаґує Центральне Статистичне Бюро Католицької Церкви, яке приєднане до Державного Секретаріяту. В ньому точно охоплюється, з ватиканської точки зору, цілий католицький світ, а в тому можна пізнати, як Римська Курія бачить і нашу Церкву.
Переглядаючи цей Папський Річник, завважуємо, що в Католицькій Церкві під сучасну пору є 10 патріярхатів — 6 східніх і 4 західніх. Східні: олександрійський, антіохійсько-сирійський, антіохійсько-мелхітський, антіохійсько-маронітський, вавилонсько-халдейський і киликійсько-вірменський. Західні: єрусалимський, східніх Індій, лісбонський і венеціянський. Начислюється 129 кардиналів, 2,422 єпископські престоли (14 більше, ніж минулого року), 1,988 титулярних осідків 69 територіяльних прелатур, 19 територіяльних абатств (архимандрій), 22 апостольські екзархати і ординаріяти, 73 апостольські вікаріяти, 55 апостольських префектур, 5 місій «суі юріс» (автономні), 8 апостольських адміністратур, 29 військових вікаріятів і 101 єпископська конференція.
Минулого року Папа Іван Павло II іменував 140 нових архиєпископів і єпископів, Апостольський Престіл нав’язав дипломатичні стосунки з З державами, як рівнож встановлено три нові органи в Римській Курії, а саме: Папську Комісію для ревізії і поправки Вульґати (Біблія в латинській мові), Постійний Комітет для міжнародніх євхаристійних конгресів і Папську Комісію для правильної інтерпретації Кодексу Канонічного Права.
Нас напевно цікавитиме, як заступлені Україна й українці в католицькій Церкві і як Апостольський Престіл сформулював їх позиції в цім Річнику. Про Синод Ієрархії УКЦ говориться на сторінці 964 під рубрикою «Патріярші синоди, асамблеї і єпископські конференції східнього обряду», де після вичислення патріярших синодів коптійської, греко-мелхітської, сирійської, маронітської, халдейської і вірменської Церков, сказано: «Синод Української Католицької Ієрархії» з нотаткою, що це «позатериторіяльний синод, який можна скликати тільки за папською згодою». Дальше є сказано, що «президентом» цього синоду є «їх Еміненція Йосиф Кардинал Сліпий, Верховний Архиєпископ Львова для українців», коли при вичисленні інших патріярших синодів, патріярхів названо «главами» всіх синодів. Це вже втретє, що Аннуаріо Понтіфічіо так окреслює наш Синод, бо до 1982 року в цім Річнику збір Української Католицької Ієрархії називано лише «єпископською конференцією», що її статути були апробовані «ад експеріментум».
Про Блаженнішого Патріярха є ще мова на стор. 31, 33, 74 і 81, де говориться про членів кардинальської Колегії, як рівнож на стор. 342, де згадується про Львів, Галич і Кам’янець-Подільський. Блаженніший є ординарієм цих престолів, а Владика Мирослав Любачівський — коадьютором з правом наслідства.
Під гаслом «Перемишль» є ще мова і про Сянік, і Самбір, а про Станиславів сказано, подібно як у випадку Перемишля, що це «суфраґанний» престіл Львова. При всіх вичисленнях наших престолів подається насамперед польську назву, відтак українську, італійську, а малим курсивом по-латинському. Коли мова про Лемківщину, як Апостольський Екзархат, то вживано лише польську назву «Лемковщизна».
Під рубрикою «Географічний поділ престолів» три українські престоли — Львів, Перемишль і Станіславів, разом з Апостольським Екзархатом Лемківщини, приділено до Польщі (стор. 1,001), а Апостольський Екзархат католиків візантійського обряду в Москві, під сучасну пору необсаджений. Його заснував Слуга Божий Митрополит Андрей Шептицький, а екзархами були о. Леонід Фйодоров і архимандрит Климентій Шептицький. їх приділено до Росії.
Під рубрикою «Обряди в Церкві» (стор. 1,005-8) мукачівський престіл не причислено до українських, але до русинських престолів, хоч сказано, що це є в СССР, і в дужках поміщено «Карпатська Україна». Зате на стор. 1,002 Мукачів причислено до СССР (Карпатська Україна) і до Мадярщини. Пряшівський престіл прилучено до словаків візантійського обряду. Дальше під рубрикою «Обряди» на стор. 1,006 Львів, Перемишль, Станіславів причислено до СССР (Галичина), а Екзархат Лемківщини до Польщі. Коли мова про Крижівці (стор. 302 і 1,006), то сказано, що це єпархія для католиків візантійського обряду у всій Югославії.
Очевидно цьогорічний Аннуаріо Понтіфічіо вичисляє всі українські владичі престоли чи апостольські екзархати на поселеннях та подає точні дані про Владик і імена їх «синкелів», чи єпископських делегатів. Під гаслом «Саскатун» (стор. 551) подано вже ім’я і дані про нового Владику Василя Філевича, як рівнож на стор. 510 є вже мова і про новостворену Єпархію св. Йосафата в Пармі, Огайо, США і її першого ординарія Владику Роберта Москаля. Варто відмітити, що Аннуаріо Понтіфічіо згадує, що їх призначення чи створення наступило 5 грудня 1983 p., коли офіційне проголошення відбулося 20 грудня 1983 р.
У надзвичайно обширному абетковому індексі прізвищ (стор. 1,1713 — 2,045) вичислені всі духовні особи, які мають якийсь папський титул чи призначення, так що, очевидно, всі українські священики, які мають такі відзначення, є включені у згаданому індексі.
Нас ще може цікавити, хто з українців працює в Римській Курії. Найвищим і одиноким урядником у Римській Курії у повному значенні того слова з українців є під сучасну пору Архиєпископ Мирослав Степан Марусин, Секретар Конгрегації для Східніх Церков. Крім цієї позиції він виконує ще такі функції: член «з уряду» Папської Комісії для Росії; консультор Секретаріяту Єдности Християн; консультор Папської Ради для Мирян; член Папської Комісії для душпастирських потреб біженців і туристів та вищий прелат Папської Капелі (папський сослужитель). Працюють в урядах Римської Курії також дві сестри-Василіянки з провінції Юніонтавн (США): с. Альфонса Данович та с. Валерія Іваньо.
Архиєпископ-Коадьютор Мирослав Любачівський є членом Папської Комісії для ревізії права Східніх Католицьких Церков. До тієї Комісії належить також Митроп. Максим Германюк, який водночас є членом Ради Генерального Секретаріяту Папського Єпископського Синоду.
Членом Конгрегації для Східніх Церков є Митроп. Степан Коцішко, а консульторами — Владика Августин Горняк, о. прелат Іван Гірка, о. монс. Юрій Миляник, от. монс. Роберт Сенецький, о. Протоархимандрит Ізидор Патрило, ЧСВВ, і о. Ректор Софрон Мудрий, ЧСВВ. Референтом українських справ в тій Конгрегації є отець Славой Лєшек Ґлудз. До Літургічної Комісії при Східній Конгрегації належав бл. п. о. д-р Михайло Ваврик, ЧСВВ.
Членами Папської Комісії для ревізії права Східніх Католицьких Церков, крім згаданих вже Владик Любачівського, Германюка і Марусина, є ще Кир Йоаким Гербут (Югославія), Кир Августин Горняк і о. прелат Іван Гірка. Консульторами тієї ж Комісії є: Владика Єронім Химій, Владика Михайло Дудик, Владика Славомир Мікловш, Владика Андрій Сапеляк, о. монс. Юрій Миляник, о. монс. Александер Остгайм-Дзерович, о.монс. Володимир Паска, о. монс. Роберт Сенецький, о. д-р Роман Даниляк і о. Ректор Софрон Мудрий, ЧСВВ.
У спеціяльній комісії у подружніх справах працює о. д-р Модест Ґнесько, ЧСВВ. Нарешті на стор. 1,242 читаємо, що протоархимандритом О. Василіян є о. д-р Ісидор Патрило, а на стор. 1,496, що ректором Української Папської Колегії св. Йосафата є о. д-р Софрон Мудрий, ЧСВВ.
* Передруковано з «Вістей з Риму» за березень 1984 р.
