Ось ці слова коляди: «Нова радість стала…» найбільше віддають дух цьогорічних свят Різдва Христового, яке ми все так велично і радісно обходимо. На серці стає так мило і радісно, що після довгих, довгих років переслідування, гоніння наша Українська Католицька Церква, що перебувала у катакомбах в Україні, знову стала вільною — законною.
Роздумуючи над тією нерозгаданою містерією приходу на землю Ісуса Христа, ось скоро сповниться майже дві тисячі років з того часу, як народився наш Спаситель Ісус Христос. Прихід на землю Новонародженого Месії, Ісуса Христа, був радістю радостей. У цій же безмежній і неповторній радості з’єднувалось небо із землею і разом вся вселенна співала «Бог предвічний народився…».
І так, вдумуючись над цією незаперечною істиною Новонародженого, доводиться підкреслити той факт, що були тоді і є сьогодні ті сили, що не бажають, щоб людина і все людство раділо і жило життям Новонародженого Ісуса Христа, який приніс для людини любов — спасіння. Хіба ж не з цих мотивів вбивав жорстокий Ірод невинних дітей, але не був у силі вбити Новонародженого Спасителя Ісуса Христа — любови. Як бачимо, на протязі тієї майже двотисячної історії не спроможні сприйняти Новонародженого, Дитяти Ісуса Христа, ті, що бажають володіти над іншими, що не бажають бачити кожну людину вільною, радісною і щасливою. І так на протязі довгої історії не переводились Іроди, які все намагались вбити учення Ісуса Христа, що спирається на твердій і непохитній основі — любові. Скільки було різних спроб, але надаремно, бо немає сили, що могла б побороти Новонародженого Ісуса Христа, Його Собору людських душ.
Новонароджений Ісус Христос прийшов на землю, щоб не тільки в дечому заперечити Старий Заповіт, але його оновити і доповнити основним фундаментом — безмежною любов’ю. Ось ця любов, що ламає кайдани, розтоплює залізо і зворушує і роззброює найбільш тверді й закам’янілі серця, є непереможною основою людського життя.
Тодішні й сучасні Іроди все були і є проти того, щоб людина жила в мирі — спокої і любові, бо тоді вони не можуть володіти — переслідувати і вбивати їм не милих людей. І так в ім’я тієї любови, яку нам приніс Новонароджений Ісус Христос, що його день народження святкуємо, вбивали християн тоді, вбивали на протязі довгої історії і вбивають ще сьогодні. Згадаймо найбільшого тирана людства Сталіна, який знищив десятки мільйонів людей, а серед них в першу чергу християн. Він же знищив наші Українську Православну і Українську Католицьку Церкви тільки за те, що вони проповідували віру, надію і любов Новонародженого Ісуса Христа.
Найбільш кровожадним ворогом Христової Церкви, її вчення є комуністичний атеїзм, що вкорінився в російській імперії, який проіснував майже три чверті століття і на всіх щаблях суспільно-людського життя себе не виправдав, сьогодні крахує і розпадається. На його цвинтарищі постають, воскресають і знову народжуються, як мітичний фенікс, християнські громади. Християни різних конфесій та всі релігії стають вільними. На протязі 73 років вони, комуністичні атеїсти, кричали і всюди заперечували, що немає Бога, що релігія — це опіюм народу, виганяли Новонародженого Ісуса Христа із шкіл, відбирали Ісуса Христа від дітвори, молоді й забороняли вірити в Нього старшим. І чим це гоніння і переслідування закінчилось? Ісуса Христа не можна побороти, Він вічний, життєдайний і непоборний.
І ми, що після Другої світової війни опинились поза межами нашої батьківщини — України, втікаючи перед кровожадним Іродом — Сталіном, сьогодні, після 43 років переслідування, можемо цим разом радісний празник Різдва Христового святкувати спільно з нашими братами і сестрами на рідних землях, співати вільно «Бог ся раждає…». Це буде велика радість, що наш народ буде засідати до спільної Святої Вечері з засвіченою свічкою і не потребуватиме скриватись від небажаного ока. На широких просторах України вільно лунатимуть наші гармонійні колядки. Наша Українська Католицька Церква стала законною і буде вперше після довгого часу вільно відзначати це радісне свято Новонародженого Ісуса Христа у почутті християнської любови, співаючи: «Зійшла звізда чудна…».
Під час цих наших безмежно радісних свят Різдва Христового не забуваймо в наших молитвах просити Всевишнього Триєдиного Бога, щоби нам допоміг, дав сил, терпеливости і витривалости перейти нашій Українській Католицькій Церкві цей критичний час, час легалізації і стабілізації. Ми повинні бути приготованими, що прийдеться зустрінути ще різні провокації. Напевно знайдуться новітні Іроди, які будуть старатись нас порізнити, щоб тільки після цього зробити своє диявольське діло. Молімось і віримо у Новонародженого Ісуса та з непохитною любов’ю дальше змагаймо до віднови нашої УКЦеркви на славу Божу і добро українського народу.
Христос Родився!
М. Г.
