Заходами й в опрацюванні д-ра Анни-Галі Горбач у німецькомовному журналі-місячнику «Ґляувбе ін дер цвайте Вельт» — «Віра в другому світі», що ставить собі за мету стояти в обороні релігії і людських прав, надруковано найновіші самвидавні матеріяли про ситуацію нашої Церкви в Україні. Надруковані матеріяли охоплюють повних вісім сторінок друку. Спершу є подана світлина Йосифа Михайловича Терелі, поруч якої, у сконденсованій формі, подано його загальні біографічні дані. Терелі сповнилось 40 років життя, з яких 18 років він пробув в ув’язненні, «психушці» і на засланні. Зараз його доля невідома. Ціллю Й. Терелі є, щоб Українській Католицькій Церкві, яка була зліквідована в 1946 p., на т.зв. львівському «соборі», після чого вона пішла у катакомби, були привернені її права і вона була офіційно легалізована.
Згадується про те, що в цій справі постала Ініціятивна Група, яку Й. Тереля очолив з метою домагатись права Української Католицької Церкви та її легалізації. Згадується листи, які були написані Й. Терелею в цій справі.
Також згадується лист Й. Терелі до президента Центрального Комітету німецьких католиків, проф. д-ра Ганца Маєра, про який було написано у КНА (Католицькій Пресовій Службі) і про що було згадано в попередньому числі нашого журнала.
Після такого загального вступу слідують три документи про Українську Католицьку Церкву в Україні. Перший документ — це лист Терелі, заадресований до Центрального Комітету Комуністичної Партії України у Києві, у якому повідомляється, що 9 вересня 1982 р. постала Ініціятивна Група для оборони прав вірних і Церкви. Дальше в цьому документі говориться про переслідування українців-католиків. Цей документ був друкований в українській пресі.
Другий документ був заадресований до уряду Української Радянської Соціалістичної Республіки, в якому у сконденсованій формі подано факти ліквідації УКЦеркви. Названо Ініціятивну Групу, на чолі якої був о. Г. Костельник, що зайнялась скликанням т. зв. «собору», на якому відбулась ніби самоліквідація УКЦеркви. При цьому підкреслено, що у ліквідації УКЦеркви брав участь московський патріярх Алєксєй. Документ кінчається словами, що Ініціятивна Група для оборони вірних і Церкви звертається до уряду України, щоб УКЦеркві були привернені її права. До цього документу був прилучений Меморандум, що складався з 9 точок, що були також опубліковані у нашій пресі. Меморандум підписали Йосиф Тереля, як голова, о. Григорій Бундзій — заступник та Стефанія Січко, о. Діонізій і о. Ігнатій — члени Групи. При цьому була подана інформація про монахиню Марію Швед, яку КДБ замордувало у Львові.
Надрукований третій документ — це лист в’язнів до Папи Івана Павла II про святкування Христового Воскресіння на засланні. В листі подано опис, як група в’язнів збиралась святкувати Христове Воскресіння і була насильно розігнана наглядачами, а учасників за це вкинено на 10 діб до карцеру. Це багатомовна подія. Так в практичному житті застосовується радянська конституція про свободу ісповідування. Про це також широко писала українська преса. Листа підписали в’язні табору 36 в Кучіно: Генріх Алтуян, Володимир Балахонов, Нораїл Григор’ян, Валентин Зосімов, Леонід Лубман, Мирослав Маринович, Віктор Некіпєлов, Віктор Нійтсоо, Олександер Оґородніков, Микола Руденко, Атанас Терляцкас, Олесь Шевченко.
Поруч з цими документами поміщені також світлини: чудовий вид церкви св. Юра у Львові; українці-католики відправляють Службу Божу перед замкненими дверима церкви; мальовнича дерев’яна церковця у Стеблівці, біля Хусту — Закарпатська область; похорон мирянина на східній Україні — похід на цвинтар без священика; Патріярх Йосиф у обіймах Папи Івана Павла II; похорон Володимира Івасюка, на цвинтарі біля труни промовляє Петро Січко.
Крім згаданих документів у журналі «Віра в другому світі» подана довша стаття, переклад з української на німецьку мову про Архимандрита українського монашого чину Студитів, графа Климентія Шептицького, брата Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького, під назвою: «Знищений і ще живе». Це надзвичайно цікавий і зворушливий опис. Автор есею, окреслений такими прикметниками — львів’янин, мистець-маляр, Графік, різьбар, український старшина Першої світової війни, політв’язень, пробув десять років у більшовицькій в’язниці. Оригінал документу переховується у Канаді — Саскатуні. Цей рідкісний документ був надрукований у деякій українській пресі. Есей про Архимандрита Климента буде надрукований у жовтневому числі»
У іншому німецькомовному журналі «Інформаціонен унд Беріхте» — «Інформації і звіти», що друкується у Кеніґштайні — Німеччина, у третьому числі за 1983 р. надруковано статтю з польської газети «Вечір Вроцлав’я» під назвою «Греко-католицька Церква». Автором статті є Богда Стахурська, у перекладі Галі Горбач на німецьку мову. В цій статті є інформації про Українську Католицьку Церкву у Польщі під сучасну пору та її становище. Ця стаття була надрукована у перекладі на українську мову у нашому журналі «Патріярхат» за місяць травень 1983 р.
В журналі «Інформації і звіти», у шостому числі за 1983 р. появилась стаття з Литовської Хроніки у перекладі Анни-Галі Горбач на німецьку мову, інформації про арешт і процес у Львові над двома українськими католицькими священиками: о. В. М. Кавацевим і о. Романом Єсипом. (До речі, в хресному імені Кавацева є дві версії. Литовська Хроніка подає Василь М. Каваців, а радянська преса, «Робітнича газета» подає Йосафат. Українська преса о. Романа подавала як Осип, а радянська ця сама газета називає — Роман Єсип). Ці інформації за Литовською Хронікою були друковані в українській пресі. На іншому місці друкуємо скорочено статтю про суд над о. Й. М. Кавацевим і о. Романом Єсипом, що появилась у київському щоденнику «Робітнича газета».
Знову «Католицька Пресова Служба» (КНА), за вівторок 14 червня 1983 р. подала вістку під заголовком: «Рятуйте Українську Католицьку Церкву». Ця інформація базована на основі листа Олени Саннікової, яка сама є православною, в обороні Української Католицької Церкви та Йосифа Терелі. Вона звертається з проханням до всіх, а в першу чергу до папи, стати в обороні УКЦеркви. Цей документ також був друкований в українській пресі.
Вище ми назвали пресові органи і натякнули на проблеми, які в тих пресових органах були порушені завдяки великій відданості і працьовитості д-ра Анни-Галі Горбач. їй довелось цей немалий матеріял перекласти на німецьку мову, що забрало чимало часу. Це справді мозольна праця. Її може оцінити тільки той, хто хоч трохи будь-коли пробував її здійснювати. А після того треба було поробити потрібні заходи, щоб зроблена праця побачила Божий світ — була опублікована. Все це велика, велика пророблена, але не винагороджена праця. За все це д-рові Анні-Галині Горбач належить велика і щира подяка. Прошу від нас прийняти, дорога Пані Галю, наше щире спасибі.
Поруч з цим бажано підкреслити, що Анна-Галя Горбач робить всі зусилля, щоб німецькомовний читач був належно поінформований про проблеми нашої Церкви й українського народу на батьківщині. Хто це робить і хто займається цими питаннями у англомовному світі? Треба підкреслити, що в англомовному світі живе значно більше наших людей, як у німецькомовному, але в цьому сенсі ми далеко не тільки залишились позаду, але й нічого не робимо.
