В середу 25 січня 1984 року, після довгої недуги, на 80 році життя, відійшов у Божу вічність довголітній член Українського Патріярхального Т-ва в Нью-Йорку та член його управи Григорій Яремчук. Покійний Григорій народився 4 березня 1904 року у селянській родині в селі Остапківцях біля Коломиї, Західня Україна. Батьки дали йому глибоке родинне, релігійне й патріотичне виховання. З батьківським дбайливим вихованням покійний Григорій пішов у широкий світ, не зрадивши заповітів своїх батьків. Покійний Григорій належав до оригінальних осіб у нашому житті. На плечах таких людей спочиває майже вся українська громадська й культурна праця.
Вже в молодому віці Григорій виявив велику любов до своєї батьківщини і переживав той факт, що ми не маємо своєї держави. З одної сторони велика любов до своєї батьківщини, а з другої — бажання, щоб вона могла рости й розвиватись як інші вільні народи, були спонукою для нього включитися до боротьби за свободу і незалежність українського народу. Він вступив до Організації Українських Націоналістів. Займався громадсько-освітньою працею, за що довелось йому дорого платити, бо був заарештований польською владою та сидів у в’язниці. Коли большевики прийшли перший раз в Західню Україну, Григорієві довелось також сидіти у большевицькій тюрмі, але з Божою допомогою він вийшов з неї цілим. Німецько-большевицька війна створила нові обставини на українських землях. Григорій все намагався бути там, де можна було допомогти українській справі. Коли виринуло питання про творення української дивізії «Галичина», то він був одним з перших у її рядах. Із зброєю в руках Григорій був до закінчення Другої світової війни. Перейшов полон і в найчорніші дні свого життя, ніколи його не покидав оптимізм і прагнення дальше боротись за незалежністю українського народу та за його державність.
Після полону й скитальського життя в Німеччині Григорій Яремчук приїхав до США, до Нью-Йорку, тут оселився й жив до кінця свого життя. Завжди був активний, належав далі до Організації Українських Націоналістів під тодішнім проводом полк. Андрія Мельника. Крім цього, був активний у Товаристві Дивізійників, зокрема у Братстві Броди-Лев та в інших організаціях, серед яких слід назвати УНСоюз — відділ «Дністер», у якому був довголітнім членом управи, як також ОДВУ. Як тільки постало Українське Патріярхальне Товариство, Григорій став його активним членом та своїм вкладом праці йому допомагав.
Слід підкреслити, що не було жодної української імпрези чи загально-громадського відчиту чи доповіді, у якій не було б Григорія. Григорій не тільки активно працював у багатьох українських організаціях, але також піддержував культурно-освітню працю, жертвуючи на неї чимало часу й грошей. Треба сказати, що покійний Григорій належав до чесних, працьовитих та відданих людей. В особі Григорія ми втратили відданого багатотрудивого громадського й політичного діяча. Покійному не пощастило закласти свого родинного життя. У смутку він залишив брата Івана Яремчука з дружиною Любою, братанків Романа та Володимира, організації й товариства, у яких він був членом.
Похоронні відправи довершив о. Себастіян Шевчук. Після Панахиди Покійного Григорія прощав від ОУН й ОДВУ інж. Петро Байбак, а від Дивізійників — інж. Роман Гаєцький. Численна участь громадян у похоронних відправах тільки підкреслювала, що Покійний Григорій був відомий серед громади, віддавав для неї свою працю, а друзі прийшли, щоб занести за його душу щирі молитви та сказати останнє »прощай». Покійного Григорія поховано на українському цвинтарі св. Андрія у Бавнд Бруку. Хай йому гостинна американська земля буде легкою.
М. Г.
