Не вікувати ж їм в неволі,
не щезнути в чужій землі,
немов трусливій зграї кролів,
як дозрівають зриву дні!
Шляхетні люди, дух гігантський, —
їх на жертовниках вже стос!
Там Чорновіл і Караванський,
нездоланий, твердий Мороз.
Плян відокремлення, акт смілий,
створив Лук’яненко-правник,
аж москалі осатаніли, —
це ж «буржуазний» визов-крик!
Вколов наш Лев їх без стилету,
Руденка тінь грізна й з тюрми, —
вони ж за вихід із «сов’єтів»,
з лабет «задрипанки Москви!»
В обороні прав гельсінкських
присуджені до гострих кар.
А підписи домовлень фінських
зродили страх нічних примар.
Вже Матусевич, Маринович,
про волю мріють з-поза ґрат,
а в казематах темних сховищ
священик Романюк — наш брат.
Ірина Сеник, Шабатура,
Шухевич… Боже, заховай!
Вони нам сильне передмур’я
за Бога, Церкву, рідний край.
Зломити їх — ніяк — не сила!
Терплять за волю тисячі,
бо в них не рабська кров у жилах —
кують у тверді серць мечі.
Не плач, прескорбна Україно!
Картай синів за розбрат, гнів,
за зраду повзунів зміїну, —
проси в Творця Великих Днів!
Бо є нескорені, безсмертні, —
їх слави вічний німб блищить;
дають життя Вітчизні в жертву,
щоб через них народ міг жить.
А гарт недолі, міць терпіння,
горіння ран за любий край
дасть скель їм силу в їх стремліннях, —
Ти, Боже, мужність їх скріпляй!
Споглянь на труд героїв, Христе,
що бачиш всесвіт із висот;
благослови їх шлях тернистий,
розкуй закований народ!
Філядельфія, 11 вересня 1978
