Пробудися з летарґу, українська сім’я,
В віру ж Христову, в віру живу
Одягнулася Мати-Русь-Україна твоя!
Десять століть!
Отой довгий час
Пильно заглядає у душі до нас…
Чуєш, як кличе голос Христа —
Сіячем бути любов-зерна?
Щоб князя Володимира не припинилась сівба.
Не барися ж, брате, спіши!
Ще лиш два роки!
Ниву безплідною не залиши!
Сій любов-зерно, сій, поспішай,
Нехай колосочки на ниві нашій
Життям наливаються, новим, правдивим, мерщій,
Щоб в тисячоліття були чудо-жнива
На славу Ісуса Христа
І Русь-Україні на вічне щасливе життя.
Цього ж їй бажав
Великий наш князь,
Коли в віру Христову її одягав.
Христос же во віки віків один,
І віра ж Його на вічнії віки для всіх одна.
О, пробудися з летарґу, українська сім’я!
Не барися ж, брате, спіши.
Сій любов-зерно, сій, поспішай,
Ниву безплідною не залиши!
Мотря Фаринич
