Різдвяний піст починається 28 листопада у день св. ап. Пилипа, тому й називається ще Пилипівкою. Закінчується він у Надвечір’я Різдва Христового 6 січня. Зародження різдвяного посту почалося у так званих «постах чотирьох пір року» про які папа Лев I Великий (440-461) говорить так: «Протягом цілого року пости так розложені, що закон поміркованості приписаний для всіх пір року, а саме, піст весняний буває у Чотиридесятницю, літній – у П’ятидесятницю, осінній – у сьомому, а зимовий – у десятому місяці». У різні періоди та в різних місцевостях Різдвяний піст тривав від трьох до сорока днів. Для Східної Церкви його остаточно усталено на Царгородському соборі 1166 року, як сорокаденний.
Наближаємося до завершення календарного року, а разом із тим готуємося вступити у рік новий і святкувати Різдво Господа Ісуса. Вже з другої половини осені наші думки щоразу частіше біжать назустріч цим зимовим святам. Ми готуємося. Ніхто не забуде про ялинку, прикраси для неї, не забуде теж і про шопку, дідуха, кутю й усі інші традиційні речі.
Та чи це головне? Підемо святкувати день народження Бога, що Йому подаруємо? Виглядає, що загалом святкування релігійних свят це лише згадування, але ж треба брати участь у самому Різдві чи Воскресінні, чи Вознесінні, чи Зісланні Святого Духа…
Як і перед Великоднем, перед Різдвом вступаємо у час сорокаденного посту, так званої Пилипівки. В чому полягатиме цьогорічний піст, яким змістом його наповнимо? Чи це буде лише відмова від м’яса, солодощів і телевізора? Як такий «зовнішній» піст вплине на переміну нашої внутрішньої людини? Чи це підготує нас до входження у вимір Різдва?
«Не так ви нині постите, щоб голос ваш було чути на небі. Ось піст який я люблю: кайдани несправедливости розбити, пута кормиги розв’язати, пригноблених на волю відпустити, кожне ярмо зламати, з голодним своїм хлібом поділитись, увести до хати бідних, безпритульних, побачивши голого, його, вдягнути від брата твого не ховатись» (Іс. 58, 4, 6-7).
Піст угодний Господеві – це конкретні дії: розв’язати, розбити, від-пустити, поділитися, вдягнути, не
ховатись. Щоб їх здійснити потрібно виділити частину свого життя, виділити час. І Церква, властиво, нам у цьому допомагає. Чи у круговерті життя ми самі маємо здатність зупинитися аби перевірити себе? Чи свідомо виділяємо на це час?
Коли б Церква, за промислом Божим, не встановила постів чи ми б їх самі собі особисто встановляли?
Гарна ілюстрація того, чим повинен бути піст міститься у книзі пророка Йони. Господь посилає Йону до ніневітян щоби він проповідував їм навернення. «І повірили ніневітяни Богові і оголосили піст… на наказ царя… було голосно оповіщено, що… ні людина, ні скотина нічого не сміють їсти… і щоб понакривались веретищами й чимдуж взивали до Бога, і щоб кожен покинув свою нікчемну поведінку і насильство рук своїх» (пор. Йона 3). Виразно бачимо тут три складові посту: утримання від їжі (відкинути все і звернути свою увагу лише на Господа), молитва (взивали до Бога) і зміна поведінки.
Постити це передати час, який ми раніше «дарували» купуванню продуктів, приготуванню страв і їх споживанню у «руки» молитви, духовного читання і роздумування. Коли інвестуємо в перше отримуємо прибуток фізичного існування, коли інвестуємо в друге життя у Бозі, а значить у вічності. Піст дарує нагоду глибше подивитися у себе і довкола себе. У себе – щоб побачити чи я ховаюсь, якимось чином, від мого ближнього, чи маю злобу і з чого вона починається… Подивитися довкола – щоб знайти голодних і нагих, щоб побачити тих, кого уярмлено і звільнити їх. Це конкретне виконання волі Божої, бо: «Ось піст, який я люблю».
Якщо хочемо по-справжньому стати учасниками Різдва мусимо приготуватися, адже ніщо «нечисте» не може «бачити Бога і жити» (пор. Іс. 6,5). «Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать» (Мт. 5,8). Є три сходинки які приведуть нас до очищення серця і піст є вказівником який вказує на ті сходинки. Перш
за все, це прийняття слова-поради і встановленого періоду які дає нам Церква: «Постіть, використайте той запропонований час. Використаєте його спільно, підтримуючи один одного на тій дорозі. Солідарність – пам’ять про те, що ви не самі, а цілою громадою вступаєте у дні посту – вас надихатиме».
Друга сходинка – зовнішнє фізичне утримання. Воно дарує час на участь у молитві, на духовне читання, а також пригадує, що особисте рішення людини може успішно керувати її діями: вона вибирає їсти – їсть, вибирає не їсти не їсть; вибирає слухати музику – слухає, і навпаки, вибирає грішити – грішить, вибирає не грішити – не грішить. У цьому сенсі піст повертає людині її сутність, вона створена так, що має владу сама над собою і це відрізняє людину від усієї решти тварного світу. У цій точці прослідковується ніби повернення до стану володаря у якому людина була створена.
Третя сходинка – молитва, духовна праця. Уважна участь у молитві та слуханні слова Божого очищаюче впливає на людину. Сам Ісус сказав «уже й ви чисті словом, що я був до вас промовляв» (Ів. 15,3). Слово вчить людину, і коли вона його приймає – змінюється, зростає. Без цієї духовної праці зовнішній піст не матиме довготривалих наслідків.
Кожен окремий піст готує нас до містичної зустрічі з триєдиним Богом, але всі вони разом підводять до остаточної зустрічі з Ним лице в лице.
«Ти ж, коли постиш, намасти свою голову… щоб не показати людям, що ти постиш, але Отцеві твоєму, що перебуває в тайні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі» (Мт. 6,17-18). «Віддасть тобі»!
Зауваживши на небі нову зірку, мудреці залишили свої справи, свої сім’ї, доми і країни. Вони взяли найнеобхідніше і вирушили в дорогу. Для цих людей, що шукали Месію, було лише одне – дійти до цілі. Все решта вони, до часу, відклали.
Брат Лука
