«Східні католицькі Патріярхи — промоторами екуменізму»
З ініціятиви УВУ та в співпраці з Екуменічним Інститутом при Католицькому Інституті в Парижі, відбулась 25 січня 1980 р. екуменічна конференція з нагоди «Тижня молитов за єдність християн». Конференція відбулась в одній з авль Католицького Інституту, під головуванням монсіньйора Ж. Рюпа, архиєпископа, представника Апостольської Столиці при Делегації О.О.Н. в Женеві, який приїхав спеціяльно для цієї нагоди до Парижу. Між запрошеними гостями були монсіньйори П. Фонель вікарій і репрезентант архиєпископа Парижу кардинала Марті, Ф. Алхоріян, екзарх халдейський, Ж. Насраллаг, екзарх мелхітський Дкамп, вікарій для Східніх Церков при архиєпископаті Парижу, як теж о. Башкатів настоятель парафії УАПЦ в Парижі та о. рад. З. Нарожняк від УКЦ в Франції.
Конференцію відкрив пастор М. Карез — керівник Інституту Екуменізму при Кат. Інституті в Парижі й повідомив, що ректори обох влаштовуючих інституцій — монс. Пупард і ректор Янів вибачились за відсутність з причин адміністративних поїздок. Він підкреслив важливість та актуальність теми з огляду на останню поїздку Папи до Константинополя та змагання українців-католиків за свій Патріярхат. Він передав слово керівникові конференції монс. Ж. Рюпові, який представив доповідача: о. декан А. Прево є професором на Католицькому Університеті в Піль і автором монументальної праці про «Утопію» Томаса Мора, яку нагородила урочистою річною премією Французька Академія в 1979 році. о. Прево є теж довголітнім співробітником Центру св. Володимира при Укр. Кат. Душпастирстві в Піль.
Доповідач в блискучій формою і змістом доповіді відкрив мало зауважені аспекти екуменічного значення ідеї патріярхату та змагання українців-католиків за свій Патріярхат. Він ствердив, що перше тисячоліття християнства було сукупністю окремих патріярхатів з визнаною євангельською ролею першенства наслідників св. Петра. Ідея патріярхату пов’язана з «патрією» — наростаючою віруючою спільнотою в національній спільноті й з «батьківською» у вірі ролею патріярха. Він пригадав, що в розумінні Томаса Мора, Церква є містичною, трансцендентною вартістю, якої втіленням є живі віруючі спільноти типу первісних патріярхатів, а не адміністративна абстрактна єдність. «Єдність Церкви є органічне, структурне зібрання-сукупність віруючих спільнот, а не формальна-адміністративна єдність. Численність і різноманітність спільнот є вимогою єдности живої віри, а не її запереченням чи розбиттям» — ствердив він. В цьому зрозумінні в декретах про Східні Церкви (II. Ватик. Собору) оправданим змаганням українців-католиків до патріярхату й це є вимогою на майбутнє цілої Вселенської Церкви.
Відкриваючи дискусію, мон. Рюп теж підтвердив, що віра є життєвим виявом окремої чи збірної спільноти й що первісні патріярхати, хоч і були часто в суперечках, зате єднались у спільній вірі і в спільному «Вірую-кредо». Він додав, що в плянетарному вимірі навіть не можна собі інакше уявити єдність ніж спільноту живих патріярхатів.
З дискусії варто відмітити заяву монс. Насраллага, який підкреслив, що треба відновити юрисдикцію патріярхатів на всіх своїх вірних в розсіянні, як це було за первісних часів, а не обмежити їх територіяльно, що сталося за Льва XIII при кінці 19 ст. З українського боку відмічено, що в латинській Церк. Патріярхат ототожнюється з анархією й тому є страх перед домаганням українського патріярхату, що не є згідним ні з доктриною, ні з традицією патріярхатів.
Ця конференція, яку вислухала численна чужа й українська публіка, була нагодою для представлення спеціяльного числа Бюлетеню Католицького Інституту в Парижі з грудня 1979 p., яке присвячене темі «Україна — досвід східнього екуменізму», пера професорів УВУ.
