Редактор Роман Данилевич у своїй вартісній статті «За обнову християнського духа» в «Патріярхаті» ч.4 (квітень 1981) порушив багато актуальних справ нашого часу, однак не згадав нічого про ролю наших братств і сестрицтв у нашому церковному й релігійному житті.
На рідних землях перед другою світовою війною існували в кожній парафії братства й сестрицтва, що проявляли корисну діяльність. Перед усім братства й сестрицтва вдержували чистоту і порядок у церкві, перед Великоднем переводили загальні порядки, зимою відкидали сніг від церкви, направляли все, що потрібно, без заплати. Особливо перед великодніми святами треба було вложити багато праці, щоб усе випало якнайкраще. Братство дбало про світло, виробляло воскові свічі, сестрицтво прало церковне білля, вишивало рушники для ікон у церкві. В церковних процесіях (хресних походах на Йордан на Великдень, в Зелені Свята в поле благословити ниви перед жнивами, Члени братства й сестрицтва творили ядро цих релігійних маніфестацій.
Ця стародавна традиція перенеслася і за океани. Перші наші поселенці в Америці, Канаді, Арґентіні, Бразілії, Австралії та ін. заморських країнах наперед закладали свої братства й сестрицтва, що старалися за своїх священиків, будували церкви, школи, народні доми, були основниками цілого нашого життя, церковного і громадського. З часом постали інші наші організації, обезпеченеві союзи, культурні й політичні товариства, жіночі й молодечі, що мали свої окремі завдання. Через те занепали наші братства й сестрицтва, що має свої сумні наслідки.
Необхідно ствердити, що наші братства й сестрицтва об’єднували довкола своєї церкви всіх наших людей. Натомість інші організації вносили конкуренцію, боротьбу між наших людей, бо хотіли приєднати якнайбільше членів, але це не завжди їм вдавалося, залежно від хисту їхніх організаторів. Ця боротьба за членів вносила багато непорозумінь, бо ми маємо тепер аж 4 обезпеченеві товариства, З жіночі організації, 6 організацій молоді, 5 політичних організацій (донедавна було їх аж 10!). Існує кілька комітетів оборони наших політв’язнів у СССР, що повинні об’єднатися. Хоч число наших ветеранів постійно маліє, но на велике диво існує аж 7 товариств ветеранів, хоч існує Об’єднання ветеранів Українських Армій!
Одначе всі ці численні наші товариства занепадають з кожним роком, бо найстарші віком відходять, а молодих членів дуже мало…
Найдовше затримаються наші церкви, але їхньою підпорою повинні бути діяльні братства й сестрицтва, що повинні згуртувати всіх, без винятку наших мирян, без ніякої різниці. В деяких наших парафіях, правда, ще існують братства й сестрицтва, але переважно вже тільки «на папері», не проявляють давнішої діяльности. Деякі наші священики «щасливі» і без братства, звикли самі все переводити, або при помочі Церковного Комітету і мужів довір’я. Але загал парафіян стоїть з боку, і не має ніякого впливу на діяльність переважно призначених «згори» мужів довір’я і членів Церковного Комітету. Немає кому подбати, щоб у парафії був іспитовий дяк, диригент церковного хору, дитячий садок і бодай суботня школа українознавства. А колись наші давні братства з-перед 70 років утримували дяковчителів, диригентів, що вели школи, хори, театральні і танцювальні гуртки. Це оживляло наші громади, затримувало їх при рідній церкві та при українстві.
Очевидно, що це вимагало багато праці та грошей, але братства й сестрицтва на те й існували, щоб парафії жили повним життям. На жаль, у деяких наших парафіях немає вже хорів, шкіл, театральних і танцювальних гуртків, ані бібліотек, як тому ще 30 років!
Чи не прийшов уже час, щоб відновити діяльність наших братств і сестрицтв, а де їх немає — заснувати, щоб вели корисну діяльність, щоб об’єднувало б усіх довкола своїх церков, щоб покласти кінець усім нашим роздорам?
Наші братства й сестрицтва повинні займатися не тільки порядками в церкві, щорічними святами, але відбувати щомісячні сходини, присвячені українській родині, вихованню дітей, уладжуванням Днів матері й батька, улаштовувати спільні зустрічі, щоб наші діти пізнавалися й не шукали собі пари між чужими, бо мішані подружжя обезкровлюють наші парафії. У наших братствах і сестрицтвах ми зможемо найкраще плекати християнський дух, щоб з українських родин вийшли молоді священики, яких так дуже бракує! Зберегти наші парафії і громади від дальшого занепаду зможуть тільки добре ведені наші братства й сестрицтва!
Святоюрець
