У зв’язку з відбутою авдієнцією представників Крайової Управи Товариства за Патріярхальний Устрій Помісної УКЦеркви у Адміністратора Філядельфійської Метрополії Владики Василя Лостена, яка відбулась у березні 1977 р. і про яку були інформації у нашому журналі у двох попередніх числах кружляють різні думки, погляди, а навіть сплетні та підозри. Щоб не продовжувались зайві говорення, а зокрема сплетні хочемо подати наш погляд на цю справу.
Стоїмо на засаді, що розмова з противною стороною, чи навіть куртуазійна зустріч, чи як в наш час вживається вислову «діялог» в засаді не шкодить, а скоріше допомагає, зближує дві протилежні сторони. Якщо хтось переконано вірить, що мовою монологу можна більше осягнути то дуже помиляється. В такій площині дискусії на цю тему не може бути. Факти життя показують, що мовою монологу нічого не осягнено. Знаємо, що на такій стопі століття прожили побіч себе Католицька і Православна Церкви і в наслідок зустрічей католицького архиєрея з православним спричинило те, що знесено клятву, а здавалось що буде безконечною. Це нас переконує, що мова діялогу, зустрічі, чи авдієнції є кроком, який дає надію до кращого тоді, коли мова монологу недає навіть надії.
Зустріч, чи розмова з противником, чи противною стороною (робимо уточнення, що під противником в даному випадку не розуміємо ворога) діє позитивно, злагіднюючо. Виміна думок, поглядів розряджує напружену атмосферу. Знаємо, що ніколи так не буває, щоби по одній стороні була на сто відсотків правда, а по другій на сто відсотків неправда Також не обов’язково правда мусить бути по середині. Власне це є завданням протиставних сторін цю правду знайти. Звичайно, що це не легко зробити, але в першу чергу треба для цього виявити якщо не максимум то хоч мінімум доброї волі. Якщо немає прояву доброї волі то не можна сподіватися будь-якого успіху.
Якщо до цього взяти ще до уваги, що являємось мирянським рухом, який не тільки на словах, але й в дії повинен спиратись на християнських чеснотах, а зокрема на одній з головних й домінуючих — любові, то звичайно тут не може бути іншої мови, як мова зустрічей, авдієнцій і діялогу. Якщо хто це відкидає він заперечує Христове вчення, бо ж Христос як Богочоловік життя своє віддав з любови до нас. Для невіруючих людей, атеїстів й комуністів, це може звучати, як гола фраза без жадного значення, а це є, все ж таки, незаперечна правда.
Повищі мотиви були причиною, що Крайова Управа рішилась просити авдієнцію у Владики Василя Лостена, щоб спільно обговорити невідкладні справи нашої Помісної УКЦеркви. Звичайно Крайова Управа Т-ва була рада, що Владика В. Лостен не відмовив і уділив авдієнцію. Переконано віримо, що з тих самих мотивів що згадано в горі Владика В. Лостен уділив для делегації Крайової Управи Т-ва троха часу, щоби спільно обмінятись думками.
Звичайно, що під час розмови заторкались різні проблеми, напевно не одна з них не подобалась Владиці В. Лостенові, як також не всі відповіді Владики вдоволяли делегацію Т-ва. Це нічого надзвичайного. Добре, що така зустріч відбулась і про невідкладні питання Церкви говорили. Цей факт нам дає хоч деяку надію…
Зрозуміло, що від одної авдієнції не можна багато очікувати. Над цим треба дальше працювати. Хоч можна б вже і сьогодні назвати деякі питання, на полагодження якого мала вплив авдієнція у Владики Лостена. Ми далекі від того, щоби передчасно захоплюватись, але немає причин до зайвого песимізму. Якщо хтось змагається за щось, щоби це осягнути, але в душі бажає, щоби це ніколи не здійснилось то для таких діялог немає жадного значення. Цього ми не брали до уваги і на їх опінію не будемо ані дивитись, а ні сполягати.
Гірше є коли звертаєтесь до єпископа і просите авдієнцію, щоби спільно обговорити церковні питання одержуєте відмовну відповідь. З цим фактом приходилось нам зустрічатись у минулому. Минулого року звертались в тій справі до єп. Йосифа Шмондюка і він відмовив. До речі єп. Шмондюк зробив це не перший раз. Це є нічого іншого, як втеча від проблем, втеча від їх розв’язки, це є втеча від себе самого. Це є втеча, щоби не побачити своєї власної слабости. Ми вважаємо, що проблеми, які заступає мирянський рух є міцні й правдиві і немає потреби втікати від зустрічей й авдієнцій. Це є одна з доріг, якою можна шляхом розмов й узгіднень довести до наладнання невідкладних питань у нашій Церкві. В цьому напрямі треба дальше вести працю, бо цього вимагає час і наша Церква у діяспорі.
