Відомо ж, що тематикою журнала «Патріярхат» є релігійно християнська, але не можемо собі відмовити висловити хоч кілька думок на загально політичні теми, які мають також і релігійно християнські пов’язання. Тому хай нам буде вільно сказати хоч дві слові до останніх подій в Україні з приводу президентських виборів. Треба радіти, що в Україні природньо закріплюється демократичний процес і що український народ зрозумів, що вибори у демократичному суспільстві це дуже вагомий чинник у рості і розвитку державного життя. Вибори у демократичному розвитку суспільства, це не комуністична пародія, бо кожні комуністичні вибори були нічого більшого, як показухою на експорт, де все був один кандидат і не було кого вибирати, тільки голосувати. Треба радіти, що виборці в Україні зрозуміли, що від їх голосів багато залежить, якою бути Україні. Клясичним прикладом того, що від голосуючих все залежить, можна нагадати вибори на посадника міста Києва, де було два кандидати . Голосуючі виявили свою волю кого вони бажають мати за посадника міста Києва, не дивлячись на те, що за одним кандидатом висловились з своєю підтримкою два, попередний і сучасний, президенти України. Голосуючі, не дивлячись на те кого піддержують президенти, вибрали того хто для них був кращим.
Не біда в тому, що в Україні є багато партій, це є також виявом справжньої демократії. Звичайно, що у широкому вахлярі політичних течій повинно бути місце для всіх і навіть для комуністичної ідеології, яка виявилась антигуманною, тоталітарною і найбільш диктаторською. Держави з тоталітарною комуністичною ідеологією не були у спромозі дати своїм громадянам задовільний стандарт життя. Комуністична ідеологія не спрацювала. Радянський Союз, який був озброєний по самі зуби найбільш модерною зброєю, розпавсь без одного стрілу. Комуністичний Китай поступово відступає від комуністичних ідей, хоч ще по назві залишається комуністичним. Кубинський Кастро також зрозумів, що з комунізмом далеко не заїде і перестав воювати з Богом – Христовою Церквою. Всім відома ідеальна комуністична конституція, але вона не була для громадян комуністичних держав, а на експорт, що виразно заявили московсько-комуністичні вожді. До речі, Микита Хрущов, один, з після сталінського періоду, вождів у своїх спогадах, які ще у той час були з’явились на заході, а не могли бути надруковані у Радянському Союзі, виразно писав, що комуністична революція не дала народові того, що обіцяла. Це означає, що комуністичні вожді обдурили народ. Зрештою це незаперечна природа комунізму і не іншою є сучасна комуністична партія в Україні, яка дальше змагає до повороту в імперські рамки комуністичної Москви, тим самим вона діє проти самостійности українського народу.
Варто собі пригадати, хто завалив Українську Народну Республіку, що постала на руїні московської імперії у 1918 роках? Ті ж самі комуністи. Може, ми, хоч тепер зрозуміємо чому комуніст Микола Хвильовий кричав – геть від Москви. Таких чому, чому можна поставити без кінця. Чому у 1932 -33 роках загинули з голоду мільйони українських селян? Комунізм, це кошмарні сторінки українського народу.
Хоч у останніх президентських виборах було багато кандидатів на місце президента, але видається мені, що в основному було два табори: комуністично-антигуманний і протиукраїнський й християнсько-демократичний. Треба радіти, що більшість українського народу проголосували за християнсько-демократичний табір, який на сьогодні очолює Леонід Д. Кучма. Це дає надію на краще. Коли Україна мала антигуманну комуністичну систему, біля три чверті сто річчя, і бачимо до чого допровадила, десятки мільйонів жертв і Чорнобиль. Варто взяти до уваги заяву Євгена Марчука, яку виголосив після першого туру президентських виборів. Він, як глибоко політично думаюча людина, не закликав голосувати за Кучму, але виразно сказав – не голосуйте за комуністів. Що цим бажав сказати Марчук, що комунізм для України й українського народу нічого доброго не дасть. І таки народ проголосував за християнсько-демократичною системою, якої виразником став Л. Кучма. Цей факт повинен серйозно взяти до уваги переобраний президент Л. Кучма. Тепер всі повинні його піддержувати, у його праці і допомогти українській державі вийти у першу чергу з економічної кризи. Президент Л. Кучма повинен з своєї сторони докласти всіх зусиль, щоби українська незалежна держава була християнсько-українською і щоби всі громадяни України мали рівні права не тільки на папері, але практично. Вітаємо Л. Кучму з його вибором і бажаємо йому у першу чергу кріпкого здоров’я, багато Божих ласк, щоби міг успішно сповняти не легкі свої обов’язки для добра і розвитку Української Держави – українського народу. Щасти Вам Боже!
Микола Галів
