Наближаємось до делегатського Крайового З’їзду Товариства за Патріярхальний Устрій УКЦеркви в США. Власне, тепер час, ще перед з’їздом застановитись і передумати над поточними проблемами Т-ва. Зупинитись не тільки над тим, що було, але поруч з тим зробити погляд у перспективу майбутнього. Над цими проблемами треба застановлятись і передумувати наперід, щоби на з’їзді мати скристалізовані думки чи навіть пропозиції, бо під час з’їзду цього не можна буде робити з цілком простих причин, не буде часу над цим застановлятись. З’їзд має провести певні організаційні завдання — вибрати нові керівні органи поруч з тим повинен намітити напрям праці у двох засадничих площинах: організаційній, себто поширення мережі, щоби охопити широкі кола мирян і змістовій — поширення й удокументовання ідеї патріярхату, вказати, що ми вже не змагаємось за патріярхат, бо він фактично існує. Ідеться тут про його утвердження. Довести до свідомости вірних нашої Церкви, що патріярхат це не є щось такого, що його дають, як презент, чи тим подібного. Патріярхат це є форма вияву жити об’єднано, бути самим собою, як одна велика родина з одним батьком — патріярхом, що управляє Церквою, без жадних удільних князівств. Ось це дві дуже важливі й засадничі площини над якими треба застановитись і передумати перед з’їздом. Очевидно вони мають також своє ланцюгове пов’язання, що належить взяти до уваги.
Як звичайно підсумки пройденої праці за останніх два роки зробить уступаюча управа. Тут делегатам прийдеться не тільки заслухати звітів, але по змозі провести аналізу проробленого, вказати на позитиви й негативи. Виявити недомагання уступаючої управи, щоби тим самим дати певну вказівку новій управі, що вона повинна виконати у своїй праці. Слід також підкреслити, наголосити й мати на увазі, що кожночасно управа Т-ва за Патріярхальний Устрій Помісної УКЦеркви бере на себе велику відповідальність й обов’язки. Вона здана на власні сили і то під кожним оглядом так фінансовим, як також ініціювання і виконання праці. Управа є справді для того, щоби вести працю, а не для пописування і гонорів, як дехто собі уявляє. Це важке, але гідне і варте посвяти завдання. Беручи до уваги ці питання все треба мати на увазі і вибирати управу в цілому і поодиноких членів управи, щоби вони були спроможні виконати працю. Мати на увазі, щоби кожний член управи був спроможний дати належний вклад праці, бо від цього буде залежати діяльність управи. З’їзд повинен також зупинитись над журналом «Патріярхат». Перед журналом в сучасній стадії нашої праці є більші завдання, як будь коли перед тим. Отже треба подбати, щоби в журналі не була доривочність, щоби журнал таки мав свого редактора, щоби пізніше, себто після з’їзду управа не потребувала настановляти виконуючого обов’язки редактора, бо це без сумніву відбивається на праці. Очевидно, якщо ж ідеться про журнал то треба мати на увазі, що до журналу має відношення також і Українське Патріярхальне Світове Об’єднання (УПСО), яке є співвласником журнала. На останній річній нараді УПСО, що відбулась літом ц. р. в Торонті канадські представники висловили бажання, що й вони бажали б бути віднотовані, як співредактори. Очевидно і зрозуміло, що їм цього не можна відмовити. Так і представники з редколегії журнала Патріярхат в США сказали, що в цьому відношенні немає жадних заперечень. Запрошувано, щоби з Канади дописували до журнала, а заразом, щоби його більше поширювали. Ці й інші питання по відношенні до журнала треба мати на увазі.
Мирянський рух в цілому провів незрівняно велику й позитивну працю за що ми можемо бути тільки горді, але він у жадному випадку не може, заклавши руки, сісти на лаврах і спочивати. Фактично існуючий патріярхат треба постійно і безперебійно утверджувати. Праці є багато. Якщо її не зробить мирянський рух то вона не буде зроблена, нажаль так воно є. Нажаль, наші деякі владики ще собі не усвідомили хто вони є! Це може мати дещо дивне звучання, але мова дійсних фактів тільки потверджує цей стан. Без зорганізованого широкого мирянського руху їм буде трудно себе відшукати і знайти. Деякі владики, ще по сьогодні не усвідомили собі, що вони є владиками Помісної УКЦеркви. Їм ще візьме часу, щоби вони собі цю істину присвоїли. Очевидно є такі і деякі священики. Без більшої й активнішої праці Товариства Українських Священиків ім. св. ап. Андрея і без активно діючого Товариства за Патріярхат Помісної УКЦеркви змін в цьому напрямі не буде. Тому мирянський рух повинен і це мати на увазі.
Також з’їзд повинен застановитись де повинна бути Крайова Управа. Дехто навіть підказує, чи не варто хоч на одну каденцію перенести крайову управу до Чікаґо, себто вибрати там президію крайової управи а поодинокі члени можуть бути розкинені. Пропозиція варта уваги і треба над нею застановитись.
Очевидно все це складні питання, які вимагають застанови, розважности, послідовности і понад всякий сумнів тактовности. Треба не раз відчути, що можна, а що є недопустимим. В такому дусі всі ми повинні думати, застановлятись і приготовлятись до чергового з’їзду Товариства за Патріярхальний Устрій Помісної УКЦеркви, що відбудеться 9 грудня 1978 р. в Нью Йорку.
