Ще і ще раз слід підкреслити, що ювілейні святкування Патріярха Йосифа, що відбулися в Римі, при кінці вересня і початку жовтня 1977 p., з нагоди шістдесятиріччя священослужіння були подією не тільки для української діяспори, але вони набрали й широко світового значення. Покищо наша преса не спромоглась на оцінку цього факту, тільки обмежилась до самої інформації. На підсумки прийдеться довго чекати, якщо такі взагалі будуть. Дехто може подумати, що це тільки і виключно релігійна подія, яка торкається українців католиків. Можна до таких висновків доходити, але поруч з тим слід підкреслити, що це є велике звуження цілої справи, яке не відповідає дійсності. Ювілейні святкування в Римі виходили далеко поза межі українців католиків. Постараймось на ці питання подивитись відкритими очима і без зайвого упередження тоді ми побачимо справжню картину.
Поруч ювілейних святкувань у Римі і попередніх різних святочних зустрічей висувається незаперечний факт, що ім’я Патріярха фактично стало прапорним ім’ям — ім’ям мобілізуючим, яке згуртовує всі українські творчі сили до праці і змагань. Навколо Патріярха Йосифа все гуртувались там на засланні й тут у вільному світі всі українці, бачачи в ньому незаперечного Українського Мойсея. Ми знаємо, що коли Мойсей провадив свій ізраїльський народ до обітуваної землі з єгипетської неволі то були такі, які виступали проти нього. Були такі, що зневірились і перестали вірити в єдиного Бога на небесах, а повернулись покланятись земським тельцям. Ну що ж і Мойсей попадав у розпуку! Коли ми глянемо на нашого Українського Мойсея, Патріярха Йосифа то ми напевно знайдемо подібності й паралелі. Підкреслюємо це на те, щоби ми були свідомі того, що робить наш Патріярх Йосиф і часом не повірили тим, які різними підступами діють проти нашої Церкви, проти змагань нашого Патріярха, який діє на славу Божу і добро українського народу.
Знаємо, що поява Патріярха Йосифа все знаходила широкий відгук у чужинецькій пресі, радіо, і телебаченні, в яких була мова не тільки виключно про нього, але про нашу Церкву і в загальному про ситуацію і долю українського народу під сучасну пору. Фактично Блаженніший Йосиф своєю появою у вільному світі, а опісля своєю безперебійною працею сколихнув світовою опінією. Якщо взяти до уваги кожну поважнішу відбуту подію у нашій Церкві, як посвячення Святої Софії у Римі, відбуті Архиєпископські Синоди, виступи Патріярха на Папських Синодах, чужинецька преса і пресові аґенції широко про це писали і коментували. Можна без сумніву сказати, що цей відгук у чужинецькій пресі не раз був значно більший і обширніший, як у нашій пресі. Ювілейні святкування Патріярха Йосифа у Римі були тільки потвердженням повищого.
Зібрати на святкування до Риму, де немає української громади тисячу осіб, які приїхали з Різних місць нашого поселення не є так легко, це може притягнути особа нашого Патріярха Йосифа.
Це важливий факт, який має свою глибоку вимову і яким не слід нехтувати. Правда дехто старається цього не бачити і про це навіть не згадувати. Коли поруч того подивитись знову на цей широкий відгук у чужинецькій пресі, то приходиться тільки повторити й підкреслити той факт, що Патріярх Йосиф є цією особистістю на події якого широко реагує світова преса. На останні українські події у Римі чужинецька преса відгукнулась понад всякі сподівання. Про це писала майже вся італійська преса в Римі, французька: Ля Фіґаро і Лє Монд, німецька: Франкфуртер Альґемайне Цайтунґ, Зід Дойче Цайтунґ, Нахріхтен, польська преса в сучасній Польщі «Слово Польске», яку передруковуємо на іншому місці і польська еміграційна «Ґвязда Полярна», англомовна: лондонський Тайм, Нью Йорк Таймс, Нью Дейлі, до речі деякі передруки з англомовної преси містимо в англійській частині, а частина їх була поміщена у попередньому числі журнала. Скажім собі, ще жодна українська справа крім української церковної, а останніми роками й українських дисидентів не одержала такого широкого покриття у чужинецькій пресі. І цей факт спід зарахувати на рахунок Патріярха Йосифа. При цьому насувається думка, що чужинці уміють краще оцінити нашого Патріярха, як ми самі. На перший погляд може це видаватись перебільшенням, але коли над цим троха подумаємо і поколупаємо кожний своє сумління то прийдемо до того ж самого висновку.
В тому часі, як відбувалися ювілейні святкування Патріярха Йосифа у Римі відбувався п’ятий Папський Синод, як також ватиканський представник Сільвестріні виступив з промовою на Конференції у Београді в якій атакував більшовиків за переслідування релігії в СССР, а зокрема за переслідування католицької церкви східнього обряду. Фактом є, що Сільвестріні ні одним словом не згадав про Українську Католицьку Церкву, але вся світова преса відмічуючи виступ Сільвестріні без найменшого сумніву писала, що це йшлось про Українську Католицьку Церкву, як також може частково про румунську, але все ж таки весь наголос був зроблений на УКЦеркву. Цей факт є багато мовним. Він говорить про те, що в якійсь значній мірі чужинецька преса є в загальному зорієнтована про наші церковні питання. Можна навіть не називати річей по імени, а вона без помилки вкаже про що і кого йде мова. В даному випадку так сталося. Очевидно це слід також записати на рахунок Патріярха Йосифа. Вкладена ним праця поволі й поступово приносить плоди.
Поруч того варто звернути увагу ще на один момент, який сказав Сільвестріні у своїй промові, а саме, що Ватикан біля п’ятнадцять років чекав і робив спроби, щоби з більшовиками дипломатичними ходами осягнути деякі полегші для віруючих в СССР, але це нічого не дало і цей факт був вирішним, що Ватикан рішився виступити явно проти переслідування і в обороні прав людини в СССР. Пригадаймо, що український мирянський рух все у своїх виступах, заявах висував — що Ватикан договорюється з тими, що Христа заперечують і Христову віру переслідують, а вірних за це судять і засилають на каторги. Сільвестріні тільки підтвердив це. Правда тут ще не все сказано, це тільки відкрито краєчок віконця, але є ще багато більше. Час, колись розкриє всю правду.
Ювілейні святкування Патріярха Йосифа у Римі, це черговий крок в історії нашої Помісної УКЦеркви, який відзначено святочно, величаво і достойно. Пам’ятаймо, що життя Патріярха Йосифа, це світла історія Помісної Української Католицької Церкви.
