Брехня радянських борзописців не мас меж…
Незаперечним залишається факт, що немає у світі більше рафінованих брехунів (вибачаємось за такий вульгарний вислів), як дресовані КДБівські борзописці. Про це у вільному світі вже знає пересічний громадянин. Під цим оглядом КДБівських борзописців ніхто не спроможний перевищити, бо вони є майстри на всі руки. Вони спроможні з білого зробити чорне і навпаки, це у них рутина. Вони вже дійшли до такого стану, що не раз самі забуваються, що є правдою, а що брехнею.
Вони безсоромно можуть говорити про людяність — гуманізм, а в той же час у застінках КДБ і на засланнях тримають десятки мільйонів невинних людей. Людей, що не вчинили жодного злочину, їх виною є тільки те, що вони не думають так, як собі цього бажає Кремль. Чим же провинився Юрій Шухевич, якого посадили за те, що його батько Роман Шухевич-Чупринка був генералом Української Повстанської Армії? Тоді Юрієві було 16 років і його досьогодні, вже сліпого, держать ув’язненого. Це «гарний» вияв гуманізму! Що вчинив злого Василь Стус, якого замордували на засланні, або Алла Горська? Чим провинився герой вітчизняної війни Микола Руденко, що вчинив злого колишній ідейний комуніст Данило Шумук, комсомолець В’ячеслав Чорновіл, Лук’яненко, Оксана Мешко і їх же число безконечне? Вони не кидали бомб, не плянували і не виконували жодних атентатів, не робили перевороту, але на основі комуністичної конституції домагались своїх прав. Отже, ні більше ні менше, ті, що потоптали всяку гуманність, не виявили ні крихітки цієї людяности і мають відвагу безсоромно говорити про гуманність!
Вони також говорять за мир, а в той же самий час у Афганістані знищують мирне афганське населення, яке не бажає підкорятись імперіялістичній Москві. Пригадаймо собі, як ці ж більшовицькі «свободолюбимці» спускали кров з мадярського народу, як придушували «Празьку весну», східній Берлін і як жорстоко розправились з демонстрантами у Дніпропетровську. Ми пригадуємо собі, як ця гуманність виявилась на корейському літаку, в якому загинуло біля 250 осіб. Все це вияви безсоромних і кровожерливих «мироносців». Хто вже не знає сьогодні імперіялістичних плянів Москви, які виразно позначені безоглядною жорстокістю, яка сперта на повній брехні. Це вже всім сьогодні відомо, що кремлівські вожді на брехні їдуть і брехнею поганяють. Чорнобильська трагедія була наявним доказом для всього вільного світу, якими вони є безоглядними обманцями.
Мабуть, на більшовицьку забріханість вже немає жодного ліку. Це є радше їх ментальна недуга, аналогічна до клептоманії. Без брехні вони не спроможні зробити одного кроку ні всередині, ні поза Радянським Союзом. Ось останньо дресований КДБівський журналіст, що його ім’я В. Клюєв, написав у «Радянській Україні» статтю під назвою «В мантії святого», що з’явилась 27 серпня 1986 р. і була присвячена відомому борцеві за конституційні права Української Католицької Церкви у Радянському Союзі.
Про автора статті можна спокійно забути, бо що саме для нього писати — неважно, бо це його хліб, а в іншому випадку хлібодавець йому не заплатить. Мабуть, всі дотеперішні провокації, що їх застосовувало КДБ до Терелі, не були повністю вдалими. Мабуть, потрібно було з цією справою вийти навіть на публічний форум і сказати, що Тереля «злочинець», який «вислуговується західнім розвідкам», «буржуазним націоналістам» і Ватиканові. Ми не збираємось переповідати статті, бо повністю її передруковуємо з незначними правописними змінами, щоб читач міг сам побачити, де є брехня, а де правда, і мати свою власну опінію. Чому ж КДБ і «Радянська Україна» не надрукували поруч із своєю брехливою статтею автобіографічного листа Йосипа Терелі до тодішнього голови КДБ Юрія Андропова, щоб радянський читач міг прочитати одне й друге і наочно побачити, де правда, а де брехня. На такий крок КДБівські наказодавці не можуть піти, бо вони все ховають правду перед своїм народом. Правда для КДБ є найбільшим ворогом.
У «Радянській Україні» написано: «Хто ж він, цей Тереля? Народився в 1943 році на Закарпатті. У школі не довчився, але й трудитися не поривався». Нічого не сказано ні про батьків Терелі, ні про ситуацію, яка була в школі, де йому не дали можливосте закінчити навчання. Ось що пише Йосип Тереля у своєму автобіографічному листі до Юрія Андропова, що був надрукований у журналі «Патріярхат» за грудень 1985 р. (якщо хтось буде шукати за цим числом, то на титульній сторінці є помилково написано «вересень 1983», а мас бути «грудень 1985» з світлинами на титульній сторінці свв. Кирила і Методія). Там на дев’ятій сторінці читаємо:
«Я родом із Бойківщини. Родився в 1943 році, під час окупації Карпатської України Угорщиною. За своє коротке життя я переживаю третю окупацію. Виріс у сім’ї комуністів. Мій батько в 1949 році організував перший колгосп на Волівеччині, у тому ж 1949 р. був поранений, як офіційно говориться «бандерівською кулею». Мати закінчила Вищу партійну школу при ЦК КП України — як бачите, родитись «буржуазним націоналістом» я не міг…».
Про це ми в «Радянській Україні» не прочитаємо, хоч там навіть цитуються інші слова Йосипа Терелі. Але всі ці цитати мають ту саму вартість, як свідчення цигана, який клявся своїми дітьми. У статті є лайка й різні-прерізні, нічим не обґрунтовані, вигадки про Йосипа Терелю. Хто ж може повірити цим борзописцям у те, що вони пишуть, як усім відомо, що вони неперевершені брехуни.
Перед нами стоїть відкритим питання. Що їм перешкоджає? Чим їх заторкнув Йосип Тереля? Хочеться їм всякими шляхами довести, що, мовляв, у Радянському Союзі є повна свобода релігії, це тільки Тереля і ще деякі з ним вигадують, що існує якесь переслідування вірних УКЦеркви, бо, мовляв, згідно з конституцією, кожний може ісповідувати таку віру, яку собі бажає. Вони, звичайно, не згадують, що це тільки написано на папері, а дійсність е протилежною до написаного. їм під тим оглядом треба якогось замирення, бо ведеться підготова до святкування російського 1000-річчя християнства. Для Кремля тепер дуже важно якнайкраще розіграти цю карту. В цьому напрямі буде багато чого зроблено, щоб тільки обдурити світ і дощенту пограбувати Україну. Будьмо на це приготовані.
Редакція
