В тривожних днях появи «Слова»
Зближає всіх душі обнова
Здвигнути церкву тисячоліття
На друге довге ліття.
Благословенна вона з нами
І Батька нашого ділами.
Благословіть, благословіть нас,
Батьку, Благословіть, як на початку.
Благословіть на путь правих
І відверніть від тих лівих
Всіх наших ворогів,
Що з нас зробили вже мерців.
Що відвертають від нашого народу,
Дарують ніби нам свободу,
Кайдани закладають нам модерні,
Ідеї нам варять в цистерні,
Мішають з кров’ю святих,
Спаси нас, Господи, від них!
Нескорених, ворожих нам екзархів
І Піменових всіх братів.
Істориків церковного знання
Зфалшованим голосять словом,
А слово Боже видають на торг,
Та ніби сплачують нам борг…
Задовжені вони у нашій Церкві,
Що вже віками стоїть у жертві
І йде тернистими шляхами.
Крокує з нею босими стопами
Глава — Провід і вірні всі,—
Кривавий піт на їх чолі.
Благословіть, благословіть нас, Отче,
У єдності з молитвою, післати конче
Лиш скорпіонів всіх на сонце,
На денне світло — каже серце.
Під суд блаженним їх віддати;
Відступників і лжепророків!
Із слова, Боже, прийди Словом
До нас, до церкви за престолом.
До нас, обдурюваних словом,
Запродують нас рідним словом
Говореним і писаним ласкаво
Й на форумах — але лукаво.
О Боже, з неба високості,
Куди бо не лягли вже кості
Святців і мучеників на шляху
Єдиному за Церкву цю святу:
Що десяті сот несе вже літ
Святу Покров, свій моноліт!
Ми вірні слову Твойому, Боже,
І віримо, що ласка нам поможе.
Твоє! Єдине право на землі
І діти ми Твої тут на землі.
Немає інших нам доріг,
Як ті, що Господь допоміг
У світлі ясного проміння
З небесного святого Провидіння
Пізнати вже свою дорогу
І зрозуміти пересторогу
Блаженнішого Глави — Патріярха!
Що нас любов’ю єднають Батька.
Нехай же ті, що правдою торгують
І підданих для себе призивають,
Щезають нам з очей.
Нема для нас секретних вже речей,
Щасливі ми у поступі людства,
Нема для нас вже кріпости — ярма.
Панує вже в народі Дух,
І силу втратив кожний враг.
Наявна вже йде боротьба,
Ніхто вже не стерпить ярма.
Вже друга йде Весна Народів
На смерть — життя всіх людських родів.
Хрещений люд, ми Божі діти,
Довелось нам в просторах жити
І ці простори нас просвітили,
Любов в серцях нам запалили.
Лебеді… крила нам дарують.
На жаль, ще є… що шлях руйнують…
Однак, даремні їх зусилля —
Наш Дух панує! Не безділля,
А Божа ласка видна всім,
Як виростають крила молодим!
Веди їх Господи, веди
До повної нам свободи.
У молоді критична вже постава,
Байдужа їм блискучість — слава
У них в серцях горить любов
Для всіх, потрібна їм, зумов.
Ми помочі для них і руку простягнім,
Вони, я вірю, нам збудують дім.
Для них приманливе трипілля
І триптих у старих іконах,
Вони душею раді полетіти,—
Лиш крил, лиш крил,— і поможіть злетіти,
Та проти злого стати духа.
Його не в силі вже вислухувати вуха.
Зірвалась буря, хмари налетіли,
Ось діти волі з Богом прилітають
На камінь той — душевний злет!
І діл воздвижеться тривка будівля,
І Церква в ній свята, віднова,
Могутньо заблищить — Основа!
1 листопада 1981 р.Б.
Марія Козак
