У свій час ми зайняли становище до широко опублікованого у партійній і союзовій пресі створення «Крайової Ради Українських Організації за Патріярхат» в Чікаґо й дали деякі пояснення на висунені тоді керівними чинниками цієї акції невірних і ображуючих наше товариство обвинувачень. Ми звернули увагу громадянства на дві важливі обставини, які недвозначно й цілеспрямовано вели до зруйнування щирокопопулярного і активного мирянського руху: перша – це зазіхання й маніпуляції партійно-політичних чинників на опанування мирянського руху згори, і друга – це відсутність громадського правопорядку у творенні все нових будов і «надбудов» мирянського руху. Ми також зазначили, що деякі елементи організації цієї «Ради» нам не ясні й обіцяли зайнятися ними в майбутньому.
Сьогодні можемо з певністю поінформувати громаду, що створення чікаґівської організації прийшло дорогою недопускаємих у зрілій і культурній громаді метод узурпаторства, махінацій, безвідповідальности і ставлення суспільства перед доконані факти з надією, що час це усе залеґалізує.
8 лютого ц. р. президія Крайової Управи нашого товариства вислала листи до управ десяти організацій з проханням дати вияснення щодо їхньої участи в чікаґівській імпрезі. Адресатами листів були ці організації, що 1. за їхньою назвою повинні бути загально-громадськими, і 2. на базі їхнього попереднього ставлення до нашого товариства таку відповідь повинні були дати. Вони були: УНС, Провидіння, СУА, Пласт, Братство Колишніх Вояків УНА, ОДВУ, Український Золотий Хрест, Т-во Української Кооперації, Українсько-Американська Асоціація Університетських Професорів та Т-во Українських Бібльотекарів. Усі вони одержали листи такого змісту:
Слава Ісусу Христу!
Філядельфія, 8 лютого 1973
Вельмишановні Панове!
Дня 17. VI. 1972 р. відбулася в Чікаґо Крайова Конференція Укр. Opг. ЗСА за Патріярхат УКЦ, на якій основано т. зв. Крайову Раду Укр. Opг. ЗСА за Патріярхат ПУКЦ. Так в повідомленні про оснування Ради як і в її пізніших кумунікатах, Ваша Організація фігурує як її співосновник і член.
З огляду на противорічні поголоски про членство Вашої Організації в цій Раді, які кружляють серед української громади, ми були б вдячні за Вашу авторитетну відповідь на слідуючі питання:
- Чи на основуючім засіданні в Чікаґо дня 17. VI. 1972 Ваше Т-во мало делегата чи тільки обсерватора?
- Чи Вам відомо було, що ініціятори конференції не запросили Т-ва за Патріярхат до співучасти в нарадах?
- Чи Ваш делеґат мав уповноваження голосувати за створенням Крайової Ради?
- Чи Ваше Т-во апробує і уважає за доцільне дальше існувння Ради, беручи під увагу обставини її створення, прояви і методи її діяльности за час її піврічного існування та факт, що УККА об’єднує тіж самі організації та має свою церковну комісію?
(Для вашої інформації подаємо, що дня 10-го листопада 1972 відбулася зустріч між представниками УККА та Тов. за Патріярхат УПКЦ. Др. М. Навроцький – голова Т-ва. та п. мґр. Е. Піддубчишин – референт преси і зовнішних зв’язків Т-ва., поінформували п-ів Й. Лисогора і І. Базарка про загрозливу ситуацію в нашій Церкві та заявили готовість співпраці Т-ва. за Патр. Устрій з Екзекутивою УККА на дорадчо-інформативній базі. Як досі одначе Екзекутива УККА не проявила жодного заінтересовання в тій справі.)
- Чи Ви та все членство Вашого Т-ва, згл. Організації, все ще уважаєте себе активним членом цієї Ради та уповноважуєте її бути Вашим речником в справах Помісности та Патріярхату УПКЦ?
Очікуючи Вашої цінної відповіді на повищі питання, остаємось з глибокою до Вас пошаною,
Др. Мирослав Навроцький, голова
Др. Леонід Рудницький, секретар
Ціллю тих листів було одержання віродостойних стверджень названих організацій на тему тих сумнівної моральної і громадської вартости акцій, що заіснували в Чікаґо 17 червня 1972 року. Додатковою ціллю цього громадського опиту було створення для даних організацій можливости вияву ясної відповідальности в стосунку до актуальних мирянських подій. Результат цього опиту був, на жаль, більш як незадовільний. Він фатальний, коли йдеться про найелементарнішу характеристику громадських діячів, взяти прилюдне слово в справі потягнень організацій, які вони очолюють і ведуть. Замість того ми маємо втечу від відповідальності, мовчанку конспірацію, змову і заскакування, тобто усі атрибути зненавиджених і теоретично відкинених у нас підлих тоталітаристичних систем. Із десяти організацій, лиш одна – Пласт, дала ясну і чесну відповідь. Тим можна підтвердити, що тисячі українських дітей і молоді, які виховуються під сучасним пластовим проводом, напевно знатимуть, що це є чесність зі собою і громадська відповідальність. (Відповідь Пласту друкуємо нижче).
УНСоюз не знає того, що вчать в Пласті, бо його президент, спонуканий додатковою (до листа) телефонічною розмовою заявив, що він зігнорував листа нашого товариства, бо він не має обов’язку на нього відповідати. Усі інші організації вперто мовчать, але тим самим вони дуже багато говорять… Членству їхньому слід піддати під розвагу питання, що являють собою організації, до яких вони належать?…
Пануючу у нас методу громадської безвідповідальности найкраще характеризують два листи, відписи яких подаємо нижче:
ч. 331/72. Нью-Йорк,
7-го грудня 1973 р.
До
Крайової Ради Українських Організацій ЗСА за Патріярхат Помісної Української Католицької Церкви, Чікаґо, Ілл.
Високоповажані Панове!
У зв’язку з Вашим листом-обіжником з 18-го листопада 1973 р. подаємо до Вашого відома, що Крайова Пластова Старшина в ЗСА ніколи не зголошувала і не приступила, як член, в ряди Вашої Крайової Ради.
У нашому листі-привітанні із 13-го червня ц. р. ми зокрема підкреслювали, що «Більшість наших дійсних – довголітніх членів українського католицького віроісповідання від самих початків включалися та активно працюють для добра й здійснення Українського Католицького Патріярхату». «Наша Організація охоплює у своїх рядах членів не лише католицького, але і православного та протестанського віровизнання, і ми завжди піддержували кожну акцію в кожній галузі нашого життя, що йде й служить на добро і користь української національної спільноти».
Це означає, що Пласт, як молодеча понадконфесійна Організація – згідно з нашим статутом – не може бути членом Вашої Крайової Ради. Натомість ми піддержуємо індивідуальну участь наших повнолітніх членів у стремлінні мирян Української Католицької Церкви за здійснення Патріярхату Помісної Української Католицької Церкви на чолі з Верховним Архиєпископом Кардиналом Йосифом Сліпим.
На підставі повище сказаного просимо не зараховувати Пласту до членів-основоположників Вашої Організації.
з пошаною За Крайову Пластову Старшину
пл. сен. Павло Дорожинський, голова
Крайова Пластова Старшина в ЗСА Нью-Йорк,
28. лютого 1973 р. ч: 71/73
До
Крайової Управи
Товариства за Патріярхальний Устрій Української Католицької Церкви ЗСА
Високоповажані Панове!
У відповідь на Ваше цінне письмо з дня 8 лютого ц. р. із запитанням до КПССтаршини на руки її Голови, в прилозі пересилаємо відбитку нашого письма з дня 7 грудня 1972 р. адресованого до Крайової Ради Українських Організацій ЗСА за Патріярхат УКЦеркви в Чікаґо, якого зміст дає вичерпну відповідь на усі питання у Вашому листі. Тут ми ще раз підчеркуємо, що висланий на основуючі збори названої вище КРади зі Станиці в Чікаґо представник Пласту, був на тому зібранні в характері обсерватора без права голосу. Тут повторюємо і те, що ми піддержуємо і постійно закликаємо усіх наших повнолітніх членів індивідуально активізуватися у зусиллях мирян осягнути завершення ієрархічної побудови Помісної УКЦеркви Патріярхатом, із Блаженнішим Кир Йосифом VII як першим Патріярхом.
Уважаємо, що цим письмом ми ясно з’ясували наше становище і бажаючи Вам якнайкращих успіхів і якнайуспішнішої помочі в переведенні в життя ідей їх Блаженства-Голови Помісної УКЦеркви,
Остаємо з пошаною до Вас
за Крайову Пластову Старшину
пл. сен. Павло Дорожинський, голова КПС
пл. сен. Осип Стецура
голова Сектора зв’язку і організації
1 прилога
Виробивши собі тепер належну уяву про стиль, ґенезу й цілі чікаґівської акції кожному слід поставити для власного пояснення питання: чи конечно було вводити у сферу церковно-мирянського руху сумну практику політичних мафій, і, чи вдасться вдержати мирянський рух на майбутнє широким, всенароднім, демократичним, відкритим, відповідальним і імунним від політичних спекулянтів і їхніх поплентачів?!
