Нижче передруковуємо статтю, без жадних змін, що появилась 7 липня 1977 р. в «Українській Думці», Лондон — Велика Британія. Стаття кидає багато світла на ситуацію й обставини Помісної УКЦеркви у Великій Британії, де єп. А. Горняк створив конфлікт з мирянами (…) роблено різні спроби, щоби зліквідувати конфлікт, який приносить нашій Помісній УКЦеркві багато шкоди, але єп. А. Горняк відкидає.
Редакція
У часописі «Кетолік Гералд» від 15-го квітня ц. р. появилася довша стаття о. каноніка Гульми, бедфордського католицького пароха, в якій він мабуть, неправдиво поінформований канцелярією Екзархату УКЦ у В. Брітанії, або так зв. «оборонцями правопорядку» в нетактовний спосіб наніс моральну кривду мирянам Бедфордської парафії УКЦ, а також і довколишнім малим осередкам, що належать до тієї парафії, назвавши мирян бунтівниками («тробел мейкерс»), а теж образив вельмишановного в нас Всеч. от. крил. Миколу Матичака, назвавши його в подібний спосіб, як і всіх нас, мирян.
Прочитавши таку статтю, ми вирішили негайно зареаґувати. Від Місцевого Патріярхального Комітету вислано гострого листа до о. каноніка Гульми, в котрому відкинено його наклепи на мирян ПУКЦ та о. крил. Миколу Матичака. В листі було вказано, що о. Гульма взявся за діло, яке насправді його не торкає, а теж про яке він малощо знає. Отримавши такого листа о. канонік Гульма відповів негайно секретареві МПКомітету С. Ришковичу та запропонував улаштувати спільну зустріч, і про всі справи поговорити. Одержавши такого листа 14-го травня ц. р. секретар сконтактувався телефонічно з о. каноніком, і домовився про таку зустріч іще того самого дня ввечорі. Цікаво відмітити при тому, що після домовлення про зустріч о. канонік Гульма запитував телефонічно священиків римо-католицького обряду у Велінґборо, чи їм відома особа секретаря і, чи з ним можна говорити так би мовити до речі. Виглядає, що начитавшись різних нісенітниць і пасквілів о. канонік уявляв собі, що до нього прийдуть якісь хулігани, які чого доброго ще можуть його побити, подібно, як це один із священиків УКЦ на півночі, виписував у пресі, коли йому спросоння приверзлося, що начебто його хтось хоче вбити.
Прибувши до о. каноніка наша п’ятиособова делегація мирян із Бедфорду та Рашдену почала розмову питанням, що спонукало його до такого виступу проти нас і проти Всеч. о. крил. Миколи Матичака. На початку о. канонік майже повторяв те, що було написане в згаданій газеті. Проте, коли в ході розмови делеґація спокійно та речево з’ясувала всі проблеми і причини такого стану на відтинку ПУКЦ, о. канонік відповів, що про такі справи він не знав, довідується про них уперше і признався, що він поповнив нетакт та обіцяв його направити. Делеґація опрокинула твердження, що, мовляв, Блаженніший Патріярх хоче творити сепаратну Церкву. Чи хоче відірватися від Ватикану. Ми, миряни змагаємо за Патріярхат, котрий нам правно належиться. З того шляху ми вже не завернемо. Ми маємо Патріярха, чи це комусь подобається чи ні. Делеґація з’ясувала також о. канонікові про діялог Ватикану з Москвою, про зліквідовання нашої Церкви в Україні, і про те, що Ватикан, ані словом про те не говорить, щоб не дразнити Москви. Канонік ані одним словом не заперечив такого твердження.
Наша зустріч тривала дві години й п’ятнадцять хвилин. Ми вияснили о. канонікові багато справ, про котрі він зовсім нічого не знав, як, наприклад, поступовання монсеньйора Горняка супроти мирян і деяких священиків. Було вказано, що миряни ніколи не знали скільки було зібрано грошей на таци, чи на дар любови, а теж скільки конкретно вже заплачено за катедру в Лондоні, скільки ще довгується і т. пд. Наша делеґація відмітила, що 95% мирян визнають Патріярха Йосифа, і дають йому всесторонню підтримку, а монсеньйора Горняка не визнають більше своїм Єпископом. Канонік Гульм і сам бачив скільки людей було в церкві на наше Різдво в Бедфорді, а це була лише мала групка.
Прощаючись з о. каконіком ми ще раз пригадали йому, що ждемо на його відклик чи спростовання у пресі відносно його статті, що він і обіцяв зробити. Загально, можна розцінювати таку зустріч, як позитивну, хоч у розмові можна було вичути, що всі вони, римо-католики, прагнуть, щоб ми якнайскоріше розплилися в чужому морі.
С. Ришкович
