Вище наведені слова належать митрополитові Львівському і Дрогобицькому Російської Православної Церкви Іринеєві, які він сказав після того, як міська рада міста Львова вирішила катедру із митрополичою палатою передати первісним власникам, себто Українській Католицькій Церкві. Цей акт мав довершитись 12 квітня ц.р., напередодні Великодніх свят. Але Російська Православна Церква відмовилась це здійснити, і митр. Іриней словами «Ми будемо переслідувати українців-католиків, як псів» покивав пальцем у сторону Української Католицької Церкви, що була вже до цього переслідувана понад сорок років не тільки самим режимом, але і деякими православними чинниками.
Слова, сказані таким високим ієрархом, вказують на те, що собою уявляє і що ісповідує Російська Православна Церква! Це не вияв християнської любови. Ненависть не походить від Бога. Під тим оглядом митр. Іриней не перший, не одинокий і напевно не останній. Звичайно, тут можна і треба згадати патріяршого екзарха митроп. київського Філарета (Денисенка), який всюди говорив, що Української Католицької Церкви у Радянському Союзі немає, «вона не існує», «вона самозліквідувалась» і т.д. Говорячи про те, він ні разу навіть не загикнувся. Сьогодні вже не можна її заперечити, бо прийшлось з нею засідати до спільного столу і вести переговори. До речі, митроп. Філарет належить до великих «чудотворців», а чи точніше сказати, лицемірів. Він може через ніч нову Церкву «створити». Так же створено Українську Православну Церкву, яку перед тим заперечував та доводив, що такої не потрібно, але в той же час він не визнає Української Автокефальної Православної Церкви, але, подобається йому чи ні, така існує і повинна мати своє місце під сонцем.
Можна зрозуміти, якщо політики жонглюють і вдаються до інсинуацій і брехні, що, звичайно, є неетично, але коли це роблять церковні достойники Російської Православної Церкви, то це щось не зовсім у порядку, бо це розбігається з Христовим вченням. Звичайно, людей можна обдурювати, але й то до якогось часу, але Всевишнього на небесах, якщо в Нього вірить московська патріярша ієрархія, обдурити не можна. Скільки ж з цих кіл, себто з московської патріярхії, було клевети на нашу УКЦеркву в минулому, що вона вислуговувалась польським магнатам, була і мабуть дальше такою вважається, агентом Ватикану, коляборувала з гітлерівською Німеччиною і т.д., і тому її примусили «возз’єднуватись» з Російською Православною Церквою. В останньому часі деякі з названих і неназваних гасел автоматично відпали, але все таки акція оклевечування УКЦеркви не перестала продовжуватись, що, мовляв, Католицька Церква східнього обряду буде польонізувати український нарід. Звичайно, це лицемірство, але під тим оглядом, мабуть, ніхто не зможе перевищити митроп. Філарета, який зрусифікував Українську Церкву. Все це не християнські методи.
У зв’язку з легалізацією Української Католицької Церкви з православних кіл іде хвиля нової брехні. Про це ми вже згадували і цитували радянську пресу у минулих числах нашого журнала, але тут бажаємо навести один з прикладів подібної брехні.
Тут зацитуємо за радянською газетою «Сільські вісті» з 19 листопада 1989 p., де є надруковане «Звернення архиєреїв Українського екзархату» (розумій російського). В цьому зверненні говориться, як українці-католики перебирали Преображенську церкву у Львові. У попередніх числах ми подавали наявні документи цього самого факту, де посадник міста Львова Богдан Котик ствердив, що там не було застосовано сили. Подивімся, що є сказано у офіційному зверненні:
«У зверненні згадуються деякі події останнього часу у західніх областях Українського екзархату. Зокрема 29 жовтня католики східнього обряду насильницьким шляхом захопили Преображенську церкву у Львові, яка належить українському православному екзархату, і перешкодили богослуженню. Греко-католики, озброєні металевими предметами, встановили цілодобове чергування у захопленому храмі. Від його настоятеля вимагали віддати церковні ключі, погрожуючи застосуванням фізичної сили. Греко-католики знущалися над православними, силоміць виганяючи їх із храму, глумилися з православних святинь».
Ось візьмім до уваги останні слова цитати із звернення. Як могли греко-католики «глумитись» з православних святинь. Таких православних святинь у Львові не було і немає причини будь-як глумитись. Ніяке насилля не було вчинене. На жаль, цієї дійсности читачі «Сільських вістей» не знають, що вони прочитали чисту брехню, яку написали ієрархи Російської Православної Церкви для того, щоб в той спосіб викликати ворожі настрої проти українців-католиків.
Навіть тоді, коли Українська Католицька Церква була у катакомбах, вона не кидала бомб, не робила атентатів, не ішла із «залізними предметами», домагаючись своїх конституційних прав, але ішли з молитвою на устах, чи це було по лісах, цвинтарях, чи на вулицях Москви. Українці-католики не вживали сили, робили і роблять все мирним шляхом. Українська Католицька Церква не мала такого визнання і піддержки в уряді і міліційних та секретних установах КДБ, якими втішалась і втішається Російська Православна Церква.
Треба висловити подив і зрозуміння українцям-католикам, що вони мали і мають стільки терпеливости і у своєму оправданому змаганні за конституційні права, у безправній державі, де закони були тільки на експорт, не вийшли поза межі Христового вчення, терпеливо несли і несуть свій хрест, переслідування і всякі приниження. Це наша УКЦерква з своїми віруючими, священиками і владиками пережила і дальше переживає та приймає болючі удари від ніби своїх братів, не комуністів-атеїстів, але християн — Російської Православної Церкви. Чи може якась інша Церква послужити таким прикладом, як Українська?
Ми переконано віримо, що Російська Православна Церва, а в першу чергу її ієрархія, потребує справжнього християнського оновлення. Ми розуміємо, що вона на протязі довгих не тільки десятків, але сотні років служила політичним чинникам і майже ніколи не була сама собою, тому їй тяжко вирватись від служіння сильним цього світу. Відомо, що на брехні можна деякий час жити, але на брехні не можна вдержатись. Весь Радянський Союз на протязі понад сімдесят років проіснував на брехні, і ми є свідками її наслідків. Президент Радянського Союзу Михайло Горбачов зрозумів цю істину і намагається від брехні відмовитись. Дивно нам, що на подібні висновки не спромоглась московська патріярхія Російської Православної Церкви. Від Російскої Православної Церкви сподіваємось звороту її до справжніх, не на словах, християнських чеснот і християнської любови. Якщо це виявить Російська Православна Церква, то напевно не буде найменших труднощів, щоб наладнати всі складні питання з Українською Католицькою Церквою.
Микола Галів
* Ці слова цитуємо за «Юкреїньян Віклі», що з’являється у Джерзі-Сіті,
13 травня 1990 р.
