Більшість біблійних персонажів мають риси лідерів. Чи це старозавітні патріархи, судді, пророки і мудреці, чи новозавітні апостоли, провідники та проповідники. Кожен із них у певний період свого життя був змушений брати відповідальність та ставати лідером для народу або спільноти в політичній, культурній чи освітній площині. І кожен із цих чоловіків чи жінок мав певний шлях дозрівання, так би мовити, власний динамізм. Проте найважливішою постаттю в старозавітній історії є Мойсей Боговидець. Мойсей є прикладом лідера, котрий пожертвував власним комфортом та спокоєм заради невеликого племінного союзу, який він намагався перетворити в народ, формуючи його шляхом привчання до життя згідно з Божим Законом.
На шляху до творення народу
Ще бувши немовлям, Мойсей не мав залишитися живим, і лише диво та сміливість матері й сестри врятували його від смерті (Вих 2,1-10). Ім’я Мойсей походить від єгипетського дієслова msy «народжувати» та, ймовірно, пов’язане з іменем бога, як, наприклад, Тутмос – «Тот народжується» і Рамзес – «Ре народжується». Водночас це скорочене єгипетське ім’я має єврейський корінь, узятий від дієслова māšâ – «витягнути»: «І надала йому ім’я Мойсей, кажучи, з води, мовляв, витягла я його» (Вих 2,10). Оскільки єгиптяни часто скорочували такі імена, то значить, що спочатку ім’я Мойсей було довшим, але не зберегло жодних вказівок про єгипетське божество, про яке мовилося1.
У книзі Виходу Мойсей отримує покликання як пророк для власного народу, і Господь дає йому завдання: будучи у постійному контакті з Ним, переконати фараона, переконати своїх одноплемінників і врятувати їх (Вих 3). Роль Мойсея як лідера стає особливою в епізоді заступництва за народ перед фараоном. Також Господь доручає Аарону бути поряд і допомагати Мойсею (Вих 4, 14-16), проте чітко артикулює функцію кожного з них: «він буде тобі устами, а ти будеш йому богом»2.
Відтак цей наказ отримує ширше значення: «Гляди ж, я настановив тебе як бога3 фараонові; а Аарон, твій брат, буде тобі пророком» (7, 1). У протистоянні фараону Мойсей віддає накази, натомість Аарон своїм жезлом спричиняє кари на єгиптян (7, 19). Проте серце фараона закам’яніло супроти Мойсея і народу, щоб Господь зміг помножити знаки своєї присутності з народом: «Не слухає вас фараон, щоб я намножив більше чудес у землі Єгипетській» (11, 9).
Найрадикальніше лідерська позиція Мойсея відчитується в розповідях про Синай. У книзі Вихід 24, 16-18 сказано, що Мойсей входить у хмару слави Ягве на горі Синай і залишається там сорок днів і ночей. Коли Господь закінчує розмову з Мойсеєм, то передає йому «дві таблиці свідоцтва, таблиці кам’яні, записані пальцем-перстом Божим» (Вих 31, 18). Між двома уривками (Вих 24 та 31) зустрічаємо довгі інструкції щодо виготовлення скинії та її влаштування. У такий спосіб книга Вихід наголошує, що креслення для скинії надійшли від самого Ягве. Коли Мойсей побачив золотого тельця та людей, що танцюють довкола нього, то одразу розбивав ці скрижалі (32, 19), і цей жест не лише символізує порушену угоду. Для книги Вихід – це травматична втрата креслень Храму і водночас законів світобудови. Вкрай необхідно, щоб вони були написані заново. Коли Мойсей повернеться з наступною копією скрижалей (Вих 34, 29), то лише тоді буде побудована скинія, запропонована Богом (Вих 35, 1-40, 33). Відтепер Ягве зустрічатиметься з Мойсеєм у скинії Завіту посеред табору, а не на Синаї. Гора від цього моменту залишиться в минулому, натомість присутність Господня належить святині. І тепер Господь передає важливі вказівки щодо поточного життя Ізраїлю через Мойсея. Ці інструкції мають два напрямки: впровадження інституту спокути для звільнення від руйнівного тягаря провини та забруднення (Лев 1–16) і правила суспільного життя Ізраїлю як «святої» громади (Лев 17-27)4. Після отримання Закону можна говорити про Ізраїль як народ, який рухається до власної землі, щоб отримати спадщину, обіцяну ще патріархам.
Більш ніж дидактика
П’ятикнижжя, підсумовуючи події, що трапилися з Мойсеєм та народом після Хорива (Втор 1, 2-3, 29) додає нових рис його постаті. На прохання народу Мойсей і далі є його посередником між Богом (5, 5. 27), який має передати Господні слова народу. На початку книги вказана ще одна важлива особливість: Мойсей пояснює народу накази Ягве (1, 5), тобто він є в ролі інтерпретатора, тлумача Господніх слів. Це твердження важливе для розуміння структури книги. Після того, як були дані заповіді на Синаї, біблійний текст подає серію «проповідей» Мойсея. Втор 6 представляє першу заповідь, переформульовану в позитивній формі (6, 4-5), а Втор 6-11 докладно описує значення цієї заповіді та наслідки її дотримання.
Однак мета інструкцій більш ніж дидактична. Мойсей намагається переконати власний упертий народ в покорі Господу. Його переконливі благання пронизані позитивними наслідками виконання заповідей: «щоб тобі було добре» або «щоб ти міг продовжити свої дні на землі». Щоб забезпечити майбутнім поколінням знання та розуміння Закону Господнього, Мойсей наказує людям пам’ятати Закон та використовувати кожну нагоду, щоб навчати своїх дітей (6,6-9)5.
Біблійні книги, з одного боку, підкреслюють людяність Мойсея, а з другого – зображають його та Аарона як грішників: «За те, що ви не вірили мені, коли треба було показати мою святість в очах Ізраїля, не введете ви цю громаду в землю, що її я дав їм» (Чис 20, 12). Провина обох ґрунтується на сумнівній заяві: «Слухайте, ворохобники, чи добудемо вам із цієї скелі воду?» (20,10). Коли Мойсей двічі вдаряє по скелі, то мав би робити це з упевненістю, що має силу добути воду. Проте насправді він не вірить Господу, а також не шанує Його наказу серед присутніх людей. Тому Мойсей ніколи не ввійде в Землю обітовану.
Мойсей перед своєю смертю (Втор 34) нагадує людям про історію їхнього бунту проти Господа, звертаючись до епізоду із золотим тельцем (Вих 32). Також пророк описує народу своє заступництво перед Ягве, коли він благав Його протягом сорока днів і ночей простити гріх народу (Втор 9, 25-29). І хоч Господь зберігає народ, проте забороняє Мойсеєві ввійти в Землю обітовану: «Та й на мене через вас розгнівався Господь і сказав: І ти туди не ввійдеш!» (1, 37). Ось так провідник народу стає стражденним посередником. Мойсей не нарікає, але заступається й за себе: «Тож дозволь, молю, перейти та побачити ту гарну землю, що по тім боці Йордану, оті прекрасні гори й Ливан» (3, 25). І хоча Второзаконня не пояснює, чому Мойсей мусить заплатити таку високу ціну, проте Господь відмовляє йому: «Буде з тебе. Не говори мені більше про це» (Втор 3, 26).
Отже, Мойсей несе на собі гнів Господа проти свого народу. Його самотня смерть у Моаві також набуває заступницького характеру. Ягве ховає його, і «по цей день ніхто не знає його гробу» (Втор 34, 6). У найбільшого з пророків, лідера та законодавця не зберігся навіть пам’ятник, біля якого паломники могли би взяти участь у церемонії поминання. Натомість він повинен жити в серцях людей як найбільший з усіх пророків, той, із яким Господь «розмовляв віч-на-віч» (34,10)6.
Провідник, який не лише керує
Книга Второзаконня підкреслює по-особливому пророчу роль Мойсея. Щоби народ зміг протистояти спокусам язичницького служіння в Ханаані, Мойсей обіцяє, що Ягве настановить «Пророка з-поміж вас, з твоїх братів, такого, як я, Господь, Бог твій, настановить тобі; його маєте слухатися» (18, 15). Цей наказ випливає із служіння, яке виконував Мойсей, а тепер передає своєму наступнику. Фактично Ісус Навин продовжить постійне навчання та формацію/виховання наступного покоління. Недарма, згідно з єврейським поділом біблійних текстів, пророчі книги (небіїм) розпочинаються з книги Ісуса Навина.
Отже, книги Вихід-Второзаконня формують портрет Мойсея як унікального посередника Ягве, який передає Божу Тору народу, тобто заповіді та розпорядження для влаштування його життя.
Важливо пам’ятати, що автори біблійних книг розуміли історію Ізраїлю як божественний план Ягве, тому не переймалися хронологічними даними. Отже, книги не дають точних орієнтирів для встановлення історичних дат діяльності Мойсея. Науковий консенсус щодо датування Мойсея ХІІІ століттям залишається неоднозначним, а відсутність чітких даних про цей період робить будь-які пошуки ненадійними7.
У підсумку Мойсей виконує роль провідника народу, який не лише керує ним, а й допомагає звільнитися з ментального та культурного рабства. Пророк переживає з народом усі труднощі, навіть покарання, щоби привести його до кінцевої мети – Землі обітованої. Тому справжній лідер – це не лише про керівництво та пошанування, але й про вміння бути з тими, що тобі довірені, спокутуючи їхні помилки ціною власного життя.
о. д-р Роман Островський, віцеректор з навчальної частини Київської Трьохсвятительської духовної семінарії УГКЦ
- David Noel Freedman. The Anchor Yale Bible Dictionary. New York, 1996, c1992, 4: 911.
- Тут єврейський текст використовує загальний термін на позначення божества: Елогім (אֱלֹהִים) Вих 4, 16.
- У цьому випадку знову в тексті використаний термін Елогім אֱלֹהִ֖ים Вих 7, 1.
- Rolf. Paul Knierim. The Composition of the Pentateuch. Society of Biblical Literature Seminar Papers (SBLSP). Atlanta, 1985. 24: 393–415.
- David Noel Freedman. The Anchor Yale Bible Dictionary. New York, 1996, c1992, 4:915.
- David Noel Freedman. The Anchor Yale Bible Dictionary. New York, 1996, c1992, 4:915.
- David Noel Freedman. The Anchor Yale Bible Dictionary. New York, 1996, c1992, 4: 911.
