1914 року, маючи особливі повноваження, надані таємно Пієм X, Митрополит Шептицький висвятив Йосифа Боцяна на єпископа Луцького. Але коли Боцян мав намір розпочати своє служіння на Волині, був зупинений польською громадськістю та релігійними очільниками, які побоювалися, що відновлення незаконно придушеної греко‑католицької єпархії Луцька сприятиме українському рухові за незалежність і припинить багатовікову польську гегемонію над територією Волині. Після звільнення з російського полону в 1917 році Шептицький не раз намагався узаконити призначення Боцяна. Нарешті в 1921 році Митрополит Андрей довів Бенедикту XV існування таємно наданих йому Пієм X повноважень. Тому 21 лютого 1921 року Папа Бенедикт, не вагаючись, підтвердив призначення Боцяна. Однак через крайню опозицію стосовно Боцяна в Польщі понтифік додав застереження, що хоча Боцян і є дійсним єпископом Луцьким, він не може здійснювати єпископську юрисдикцію, доки не буде досягнута згода з польським урядом.
Повністю статтю читайте в друкованій версії журналу
