Заходами Відділу Українського Патріярхального Товариства в Нью Йорку, в суботу, 17 листопада 1979 p., в залі Купер Юнійон улаштовано Ювілейний Концерт на пошану Патріярха Йосифа. Слід підкреслити, що це був унікальний вечір на пошану Патріярха Йосифа та відзначення історичних — ювілейних дат нашої Помісної Церкви. Винятковість ювілейного концерту була в тому, що з одної сторони ми рідко коли відмічаємо історичні сторінки нашої Церкви, а з другої, що виконавці скромної але дбайливо опрацьованої програми, разом з учасниками творили теплу святочну атмосферу. Власне бажалось би хоч одробинами і маленькими натяками відтворити та передати на папері цю неохопну святочну атмосферу. В цей незабутній святочний вечір, в оригінальній залі Купер Юнійон, так учасники — авдиторія, як і виконавці, немов творили одне нерозривне-спільне дихання, де слухачі своїми думками пливли разом за думками виконавців.
Чи можна було краще підкреслити хвилину свята — 40-річчя хіротонії Патріярха Йосифа, як це зробила своєю неповторною рецитацією Лідія Крушельницька, що є керівником Студії Мистецького Слова. її аплікація до історичної хвилини свята, якою була неперевершена поема, вічно жива, творча й імпресивна «Мойсей» Івана Франка, з якої уривки прорецитувала Лідія Крушельницька. Вона, немов брала дітей за руки і простою розповідною мовою розказувала про цього біблійного Мойсея, що вивів свій народ з єгипетської неволі і вів, і блукав , блукав повних сорок років у пустині, прямуючи до світла сонця — до обіцяної землі. Не легкий це був шлях, появлялись Датанти й Аверони. Лідія Крушельницька своєю бездоганною розповіддю захоплювала своїх слухачів. За цими словами про Мойсея виростала перед авдиторією постать нашого Патріярха Йосифа, який сорок років, як Владика нашої знедоленої Церкви топтав довгі роки глибокими снігами серед північної мерзлоти і грів, і зберігав свій нарід у любові до Всевишнього Господа Бога. І йому появлялись Датанти й Аверони, які хотять показати нам інший світ, світ розкошів,але мізерний, низький і нікчемний, світ Азазея, Аверона і Датанта. Лідія Крушельницька своєю неповторною розповіддю уривків з поеми «Мойсея» накреслила широку й глибоку змістом картину у переносному зіставленні нашої Помісної УКЦеркви на чолі з Патріярхом Йосифом.
Після цього ще сильніше відізвались звуки початкової молитви «Богородице Діво» — А. Гнатишина у виконанні заслуженого мішаного хору «Думка» під диригентурою Семена Комірного. Сольову партію прекрасно виконала відома оперна співачка Марта Кокольська. Не раз приходилось слухати виконання хору «Думки», але видається мені, що тим разом справді воно було виняткове — неповторне. У виконанні відчувалось переживання, відчуття до чого Марта Кокольська своїм сольовим виконанням ніжно, благально й зворушливо підкреслювала слова молитви. Це наповнило залю своєрідною теплотою, немов зв’язало всіх в одну нерозривну родину. В другій пісні: «Да воскреснет Бог» (псалом) Д. Бортнянського диригент Семен Комірний показав мистецьке виконання хору. У виконанні цієї пісні соля заспівували: Оля Пастернак, Оленка Зам’ята, Ала Ґроґуль і Зеня Раковська та Борис Кекіш, Василь Тершаковець, Роман Літепло і Петро Ганкевич. Так хор, як і поодинокі солісти звучали для публіки свіжо, милозвучно й гармонійно. Голосові партії звучали збалянсовано.
Святочну промову виголосив о. Тарас Лончина з Філядельфії. Промовець підкреслив суть і зміст свята, вказуючи на його головні маркантні риси та їх значення для нашої Помісної Церкви тепер й в майбутньому. Він зупинився над ювілеєм 40-річчя Патріярха Йосифа та над його життєвим шляхом. Підкреслив питання помісности нашої Церкви в колі східніх Церков, відзначив важливість VI Архиєпископського Синоду, що відбувся 1969 р. в Римі, а окремо наголосив 50-річчя синоду українського єпископату, що відбувся в Римі 1929 р. під проводом князя нашої Церкви Слуги Божого Митрополита Андрея і в якому взяли участь всі наші владики в Україні й розсіянні. В цілому промова була дбайливо опрацьована і тематично охоплювала зміст свята.
Талановита піяністка Юліяна Осінчук на крилах своїх фортепіянових звуків понесла авдиторію у музичний світ. її виконання прозвучало свіжо, певно, відважно і з чуттям. Юліяна є майстер піяно. Вона виконала:»Пісню без слів і гумореску» С. Людкевича та «Етюд» оп. 8 н. 10 та «Етюд» оп. 8 н. 5 В. Косенка.
Здається відомий соліст Метрополітальної Опери в Нью Йорку Павло Плішка не потребує ні представлення, ні оцінки, бо він у свойому виконанні є неповторним. Пригадується, як у перше, тому два роки він виступав перед українською публікою в цій самій залі, виконуючи твори не українських композиторів і обіцяв, що наступний раз буде співати по українськи. Справді так і сталось, він виступив з українським репертуаром: «Баляда про Довбуша», музика Д. Задори, «Безмежнеє поле» — М. Лисенка і «Миналють дні» слова Т. Шевченка, музика М. Лисенка при фортепіяновому супроводі Ворена Джонса. Не приходиться тут говорити ні про силу голосу, ні про його красу і тембр, бо все це у Плішки випливає неповторно з серця і душі з додатком його знання техніки і вміння подачі. Це було видно у його виконанні українських пісень, його чітке й виразне посилання звуків і правильна вимова.
На закінчення, мішаний хор «Думка» виконав три пісні: у пісні «На світанку мати» сольову партію виконали: Оленка Зам’ята, Але Ґроґуль і Уляна Стельмах. Голосово вони звучали збалянсовано і мельодійно, а виконання було з чуттям. Хор «Думка» підкреслив та надав краси виконанню, що викликало уявні образи у слухачів і так плила думка за думкою. Це був той безпосередній контакт виконавців з публікою, який належав всім виконавцям. У тому ж звучанні й атмосфері пронеслась друга пісня — «Туман хвилями налягає» М. Лисенка. Знову ж тут підкреслено густоту і силу голосу. Ювілейний концерт закінчено піснею з опери «Запорожець за Дунаєм» молитвою «Владико неба і землі» в якій знову чудово співала сольо Марта Кокольська. Акомпаніямент хору «Думки» належав Євгенії Палій. Закінчення було могутнє. Всіх виконавців публіка нагороджувала довгими, довгими оплесками.
На закінчення можна парафразуючи слова з поеми «Мойсея», який говорив до свого народу … підеш у мандрівку століть з моїм духом печаттю…» так і ми підемо у мандрівку віків з духом печаттю нашого Патріярха Йосифа.
