В неділю, 16 лютого 1992 р, заходами Українського Патріярхального Товариства відділу в Нью-Йорку велично і святочно відзначено сторіччя з дня народження Патріярха Йосифа. Святочна академія відбулась у шкільній авдиторії школи Ашер Ліві в Нью-Йорку. На це виняткове свято численно прийшли миряни, віддані послідовники ідей Патріярха Йосифа. Також взяли участь наші священики з парафії св. Юра о. Тарас Прокопів, ЧСВВ, о. Орест Підлипчак, ЧСВВ, з Асторії о. протоігумен Бернард Панчук, ЧСВВ, і з Озон Парку, о. Петро Огірко, о. Христофор Войтина, ЧСВВ. Особливим гостем був Владика Всеволод з Української Православної Церкви. Владика Василь Лостен окремим листом повідомив, що не може взяти участи у спільному відзначенні Патріярха Йосифа.
Голова відділу Микола Галів, відкриваючи, привітав у першу чергу Владику Всеволода, о. протоігумена Б. Панчука, всечесних і всечесніших отців та численно зібраних мирян. При цьому особливо підкреслив, що відзначаємо у сторіччя з дня народження Патріярха Йосифа, який був і залишився особливою і унікальною постаттю в історії не тільки української, але в загальному Вселенської Христової Церкви й українського народу. Це Блаженніший Йосиф у неймовірних обставинах більшовицької дійсности поставив на високий щабель ієрарха Христової Церкви. Це Блаженніший Йосиф своєю появою на волі сколихнув світовою опінією, про якого заговорила вся світова преса. Мовчазна Українська Церква стала голосною — усім відомою. Промовляючи на Вселенському Соборі Ватиканському II, Блаженніший Йосиф сказав: «Я говорю в імені мільйонів моїх вірних, тих, що згинули, і тих, що залишились живими, не заламавшись…». Патріярх Йосиф вірив в українську людину і не раз говорив: «За десять-двадцять років вас здивує геній українського народу». Сьогодні бачимо, що Патріярх не помилявся.
Святочне, глибоко змістове і дбайливо опрацьоване слово виголосив о. протоігумен Бернард Панчук, ЧСВВ. Промовець назвав Патріярха Йосифа пастирем мужности Церкви й народу. Промовець у своєму святочному слові розгорнув широку і багато барвисту картину-сильветку Патріярха Йосифа. В згущених фарбах промовець віддав маркантні нюанси Патріярха Йосифа, від юнацьких років починаючи і патріяршим віком кінчаючи. Промовець підкреслив, що Блаженніший Йосиф був для українського народу другим Мойсеєм, який вів нашу Церкву до обіцяної землі. У всій багатотрудивій творчості Патріярха Йосифа золотою ниткою тягнеться його невідкличний і все творчо діючий девіз — «За єдність Церкви і народу». В тому напрямі діяв ціле життя. Відмітив непроминальні здобутки для нашої Церкви й народу, воздвигнення Українського Католицького Університету, який мав стати кузнею української богословії. Вказав для українського народу, для Української Церкви шляхи, якими вона повинна посуватись в історичне майбутнє. Своїм глибоко вдумливим словом о. протоігумен Бернард Панчук змалював справді багатокольоритну, могутню постать, незламного Христового послідовника — ієрарха, Ісповідника Віри, незрівняного велетня українського духа, справжнього Главу і Патріярха Києво-Галицького і всієї Руси-України, Блаженнішого Йосифа. На виголошене святочне слово о. Б. Панчука, ЧСВВ, авдиторія відгукнулась бурею оплесків. Слово о. Б. Панчука друкуємо на іншому місці.
В дальшому слідувала обильна мистецька програма, яку започаткував заслужений хор «Думка» Нью-Йорку під орудою нового і молодого дириґента зі Львова Василя Гречинського при фортепіяновому супроводі Євгенії Палій, який виконав дві пісні: «Святий Боже» В. Березовського і «Лічу в неволі» Д. Січинського. Хор «Думка» показав клясу хорового співу. Обидві пісні прозвучали потужньо і мельодійно. В другій пісні сольо заспівував тенор Роман Цимбала. При цьому диригент виявився особливо талановитим, який на протязі короткого часу опанував можливості співочого колективу і показав його найкращі можливості.
Після довгого, довгого періоду часу відсутности в Нью-Йорку виступив з трьома точками талановитий скрипаль і диригент, відомий музиколог Адріян Бриттан, який виконав «Рондо» В. Моцарта, «Кантабіле» Н. Паганіні і «Українську рапсодію» М. Лисенка при акомпаньяменті Володимира Винницького. Адріян своїм виконанням очаровував авдиторію, яка щедро нагороджувала його оплесками.
Анна Бачинська (сопрано) виконала при фортепіяновому акомпаньяменті Володимира Винницького три пісні: «Під Твою милість» І. Соневицького, «Богородице Діво» І. Соневицького і каватину і арію Лючії Ґ. Доніцетті, які прозвучали зворушливо та мельодійно.
В другій частині мистецької програми виступив відомий соліст Богдан Чаплинський (тенор), який виконав «Аве Марія» Ф. Шуберта у супроводі скрипки — Адріяна Бриттана і фортепіяновому акомпаньяменті Володимира Винницького, що прозвучало справжньо молитовно благально та зворушливо. Чаплинський також виконав арію Богуна Данькевича при фортепіяновому супроводі В. Винницького. Тут Чаплинський виявив велику клясу співу і силу свого голосу, який прозвучав могутньо і милозвучно. Б. Чаплинський і Анна Бачинська виконали дует з опери «Тарас Бульба» М. Лисенка при фортепріяновому супроводі В. Винницького.
Володимир Винницький виконав фортепіянове сольо — «Фантазія» Ф. Шопена. Виконавець показав свій непересічний талант, що фортепіяно — це його нерозлучне життя, це його нерозлучна кар’єра.
На закінчення особливо величного і на високому рівні концерту хор «Думка» при фортепіяновому супроводі Євгенії Палій під диригентурою Василя Гречинського виконав «Покаяніє» А. Веделя, яке прозвучало справді неперевершено. І закінчив концерт піснею-молитвою з опери «Запорожець за Дунаєм» — «Владико неба і землі» С. Гулака-Артемовського при теноровому заспіві Богдана Чаплинського, яка прозвучала глибоко молитовно, зворушливо. Гармонійно-мельодійна молитва справді неслась до небесних висот, до стіп Всевишнього у пам’ять великого Ісповідника Віри, Патріярха Йосифа. Авдиторія з душевним задоволенням щедро нагороджувала виконавців обильними оплесками за неперевершені виконання, за чудово проведене свято. На закінчення бажається сказати — і ми минемось, і пройдуть віки, а пам’ять про Патріярха Йосифа, його неперевершені діла для Церкви і народу залишаться творчо діючими на завжди.
Микола Галів
