Зібрані на св. Літургії візантійсько-слов’янського обряду, здійсненій у римо-католицькій святині у Подковє Лєсній з наміром польсько-українського поєднання, ми були зачаровані гарним духовим багатством християнського Сходу, з’єднаного з християнським Заходом в Українській Католицькій Церкві. Ми усвідомили собі не тільки вартість, що її через поділ Церкви і поділ політичний ми були позбавлені, як також засадничу обставину служіння справі християнської єдности — через братнє народне поєднання у Христі.
* * *
Ми перепрошували Бога і наших братів-українців за гріх, який тяжить на нас, поляках, за «гріх історичний» — брак зрозуміння стремлінь, а також ситуації українського народу.
Ми перепрошували за історичні скандали і образи, спричинені негнучким наставленням до східнього обряду, за латинізацію уніятських спільнот, за змушування «перехрещення», ображаючи святу тайну, за легковаження їхнього обряду і віри щоденного життя.
Ми перепрошували особливо за кривди, здійснені українській Церкві за наших часів, коли при участі польських католиків уніятська Церква втратила понад 350 святинь і сотні святих ікон культурно-історичного значення.
Ми перепрошували за неприязну поставу деяких католицьких священиків, які, відбираючи у них церкви і підбурюючи вірних проти уніятів, причинилися до їх розпачливого переходу з Церкви єдности на православ’я або на позицію атеїзму.
Ми перепрошували за не раз існуючі в наших думках і настановах упередження і підозріння.
* * *
Ми бажали також вибачити кривди, заподіяні в минулому нам, хоч це були кривди немалі. В найтяжчі для нашого народу хвилини траплялось, що українці били наш нарід. Горіли польські села. Гинули невинні люди, також жінки й діти.
Вибачаємо.
Найновішу історію відчитуємо, як Боже зарядження, щоб польських і українських католиків взаємно примирити. Підіймімо спільну недолю як шлях до спам’ятання, до прочищення наших християнських підстав, національних і людських.
Дякуємо Найвищому Богові за ласку гостинности на польській землі тієї жменьки візантійсько-слов’янських свідків дорогої Католицької Церкви серед наших народів. Вони є для нас правдивими вигнанцями не тільки з своєї землі, але також з найдорожчого скарбу тієї землі, яким є віра й культура їх прадідів. Та віра й культура належить також до нашого духового насліддя, коли вони на протязі віків були часткою польської душі. Через тяжку долю українських уніятів почуваємось направду ограбовані не тільки із спільного насліддя, але з самих східніх джерел нашого дальшого духового збагачення.
Радіємо з тих залишків славної польської толеранції і плюралізму, які проявляються в напівлегальному статусі Української Католицької Церкви у Польщі, у зичливій поставі наших отців перед українськими католиками. З другої сторони, усвідомлюємо собі, що 300,000 українських греко-католиків потребує своїх молодих священиків, потребує нормальної церковної організації з власним єпископом, потребує повернення їм знищених уніятських церков.
Присутність серед нас українських католиків є для нас щасливою нагодою, щоб дати свідоцтво почуття церковної єдности і автентичної польськости, є визнанням для нашої віри, культури й гуманізму.
Бажаємо жити разом і розвиватись у братерстві. У взаємній співпраці бажаємо будувати Божий мир і творити нову добу, добу цивілізації Любови.
* * *
Тому висловлюємо щире прохання до всіх наших Душпастирів і Земляків про допомогу нашим братам-українцям і греко-католикам згідно з власними можливостями. Вони є різні. Одні для владик-єпископів. Інші — для священиків. Ще інші для людей творчої праці, що формують становище й думку суспільства. А також звичайна сіра людина, що диспонує певними можливостями, як знаємо, може принаймні ламати в себе, як також в своєму оточенні, антиукраїнські кривди, може хоч свідчити українцям зичливість і солідарність. Пам’ятаймо всі навчання Святішого Отця Івана-Павла II про боротьбу з ненавистю між людьми, про конечність поєднання, про заходи миру й братерства. Пам’ятаймо також слова, які Примас Тисячоліття. Кардинал Стефан Вишинський свого часу водночас з цілим єпископатом сказав в 1965 році також і в нашому імені: «Перепрошуємо і просимо вибачення».
Гадаємо, що нас всіх це зобов’язує.
* * *
На закінчення звертаємось з покірним проханням, щоб в цілій справі бажали нас поблагословити: Святіший Отець Іван-Павло II, отець Кардинал Йосиф Сліпий, Верховний Архиєпископ Львова для українців, також отець Юзеф Ґлемп, Примас Польщі.
Подкова Лєсня, дня 3.06.1984 року
Молитва про поєднання
- Боже, Сотворителю неба й землі, Творче рівних собі народів, Ти створив у відвічних замірах, що Польська й Київська Русь прийняли Євангелію і одержали хрещення тисячу років тому. Так поєднав обидва народи у християнськім братерстві.
Молімось до Бога, щоб за заступництвом святих Володимира і Войцєха своєю ласкою скріплював у нас дар віри і розвивав Боже життя.
Тебе просимо, вислухай нас, Боже,
Господи, помилуй.
- Боже, в Тройці Єдиний, Ти дозволив нам через тисячу років перетривати і розвиватися побіч себе і бути для світа — поляками — «Полонія семперфідечіс» — «Польща завжди вірна», а українцям на святій Русі зберегти свою духову незалежність і бути знаком єдности Сходу й Заходу.
Молимося, щоб Всемогучий Господь дозволив нам сповнити активну місію також в наші часи.
Тебе просимо, вислухай нас, Боже,
Господи помилуй.
Молимося, щоб ми були завжди для світа знаком єдности і вірности Богу, хрестові й Євангелії.
Тебе просимо, вислухай, нас, Боже,
Господи помилуй.
- Боже Милосердя, глянь на нас, слабих і грішних людей. Ти сам знаєш, які великі непорозуміння, егоїстичні інтереси, людська лють і взаємна ворожість віддалили нас від себе і поділили глибоким проваллям. Історичне співжиття створило нам взаємні кривди і залишило глибокі рани у свідомості нас всіх. Ти, Боже, поможи, щоб у наші часи складна ситуація обидвох наших народів сталася бальзамом на пробуджені серця.
Боже нескінченого милосердя, прости нам наші провини й кривди, які ми взаємно собі зробили. Тебе просимо, вислухай нас, Боже.
Господи помилуй.
Боже ласкавий, дай нам покору, щоб ми взаємно бажали просити вибачення.
Тебе просимо, вислухай нас, Боже,
Господи помилуй.
- Боже великий, Боже могучий, Ти можеш допомогти, щоб закінчились місцеві конфлікти, щоб прийшов час спам’ятання, час визбуття наших упереджень і непорозумінь, час навернення основ. Боже, дозволь, щоб наша сьогоднішня зустріч навчила нас доцінювати наше спільне насліддя культури, а поруч, щоб наші патріотизми, польський і український, сперті на універсальних вартостях, не були вже собі ворожі, але доповнювались і несли мир світові.
Молимось, щоб Господь визволив нас з усіх неприязних думок, почуттів, прагнень і зробив схильними до польсько-українського поєднання. Тебе просимо, вислухай нас, Боже,
Господи помилуй.
Молимось, щоб кров св. Йосафата, єпископа-мученика, а також хрест терпінь, несених для Христа стількома вірними, стався нашою перемогою.
Тебе просимо, вислухай нас, Боже,
Господи помилуй.
- «Святий Отче, збережи їх… щоб так, як ми були одно… Просвіти їх у правді, а за них Я посвячую в офірі самого себе» (Єв. 17, 11, 17, 19).
Отче, ставиш нас — у своїй нескінченій любові — перед новим великим завданням збудування єдности між нами, як частки широкого братерського руху поєднання народів у новій цивілізації, цивілізації Любови.
Тисячу років тому християнізація Руси завершила остаточне поєднання з християнською Европою. Сьогодні навернення цілої Европи створює підстави будови нової Европи і нового світу, в якому настане спокій, спертий на Правді й Любові.
Всі кличемо разом з Христом до Господа Бога і Отця нашого:
«Отче наш…»
Подкова Лєсьня, дня 3 червня 1984 р.
* * *
Святіший Отче,
Ми, парафіяни костьола св. Кжиштофа у Подкові Лєсьній, на Мазовшу спішимо поділитися з Тобою великим нашим пережиттям.
Дня 3 червня 1984 р. у нашій святині, що її мурами була зелень, а склепінням — блакить неба,— у вечірніх проміннях сонця, яке схилялося до заходу, зібрався кількатисячний натовп віруючих людей, щоб спільною молитвою і Жертвою Служби започаткувати польсько-українське поєднання. Вслухані й у Твоє, Святіший Отче, навчання, бажаємо висловити конечність єдности між людьми, перемагаючи ненависть і висуваючи всепрощення взаємних кривд і провин.
Так на підвищенні перед фронтом з широко відкритою брамою костьола св. Кжиштофа відбулась Свята Літургія візантійсько-слов’янського обряду в українській версії. Її всі учасники, поляки й українці, приймали Святе Причастя. Звичайні люди поруч з представниками світу культури. Діти, молодь, дорослі й старші. Жива Церква двох народів і двох обрядів: римського і східнього. А після того всі стали перед Богом своїм Господом і гідно благали «Отче наш», «Тебе просимо, вислухай нас, Господи», «Господи помилуй».
Безрадні в обличчі великих завдань і труднощів на дорозі до польсько-українського поєднання, перші за тим кроки ми спрямували спільно з братами-українцями до Бога. Ми наочно довели цього містичного вечора на прикладі одної малої парафії, що це поєднання не є неможливим. Багато поляків до пізньої години не бажали відпустити від себе братів-українців, їх священиків і молодечого українського хору.
«Меморіял у справі поєднання», що його разом з переведеною «Молитвою про поєднання» залучуємо, був прийнятий бурею оплесків. Українські гості говорили, що на тернистій дорозі своєї релігійної і національної місії вони будуть відтепер могти кріпитись споминами вечірньої Святої Літургії, пережитої разом з поляками у мазовецькій Подковє Лєсьней. А спільні враження — польські й українські — найкраще будуть віддавати свідчення присутніх: «Живемо у незабутніх часах, коли молитва стала ліком на несправедливість і давні рани».
Так започатковано питання поєднання спочатку з українцями, а опісля з литовцями і білорусинами, що його ми бажаємо провадити дальше, у міру наших сил, спільними молитвами, зустрічами й інформаційною працею.
І Тебе, Святіший Отче, а також кардиналів Йосифа Сліпого і Юзефа Ґлемпа, просимо Батьківської опіки над тією справою. Напевно, також Ти, Святіший Отче, бажаєш уділити своє апостольське благословенство як організаторам, так і учасникам «Святої Літургії Поєднання». Парафіяльний Комітет Допомоги Ближньому в Подковє Лєсьней
Отець Парох Парафії в Подковє Лєсьней
* * *
Подкова Лєсьна, дня 3 червня 1984 р.
Високопреосвяшенніший Отець Кардинал Йосиф Сліпий,
Верховний Архиєпископ Львова для українців,
Рим
Високопреосвященніший Отче Кардинале!
Заохочені прикладом навчання Святішого Отця Івана-Павла II і перейняті болючим скандалом наверствованих у психіці братніх народів взаємними упередженнями — присягли собі причинитись до справи польсько-українського поєднання у Христі, в Церкві та в народньому співжитті. В дійсності при замкнених кордонах і при перерваних природних взаємовідносинах між нашими церковними і народніми спільнотами, апель про поєднання звернули наперід до української католицької спільноти в Польщі, що її вигнанча доля і церковний статус є для нас промовистим знаком, з усіх сторін складної ситуації.
Після довших приготувань через парафіяльні відчити й молитви, що їх апогеєм була в урочистість відзначення наших святих учителів Кирила і Методія, ми мали спільне щастя відправляти Св. Літургію з приводу польсько-українського поєднання, довершеного Отцями-Василіянами з участю українського хору у парафіяльному костьолі в Подковє Лєсьней, в дні 3 червня 1984 р. Підкріплені спільною Літургією і теплою братньою зустріччю, ми широко взаємно відкрили наші серця і тим почуттям бажаємо обняти цілу українську спільноту в світі з надією, що зустрінуться у потиску поєднання не тільки польські й українські руки, але також Євхаристійний Стіл одної Церкви з’єднає при допомозі Папи польських католиків, як також українських уніятів і православних, у будуванні цівілізації любови.
Так започатковану справу бажаємо провадити спільною молитвою, взаємопізнанням та інформаційною працею. Бажаємо просити Високопреосвященнішого Отця Кардинала, Мученика Єдности і Свідка Поєднання, пастирської опіки над нашими справами, як також Вашого Патріяршого благословення.
Парафіяльний Комітет Допомоги Ближньому в Подковє Лєсьней
Огпець Парох Парафії в Подковє Лєсьней
* * *
Подкова Лєсьна, дня 3 червня 1984 р.
Ваша Еміненціє,
Високопреосвященніший Отче Примасе!
Серед наболілих справ, які обтяжують нашу католицьку і національну свідомість, є пов’язання польсько-українських непорозумінь, перекручень і провин по обидвох сторонах, тягар гріху між обидвома народами провадить нас до шукання поєднання в Христі й у Церкві. Цю справу ми розпочали спільною Літургією, що її було відправлено в українській версії з приводу польсько-українського поєднання, 3 червня 1984 р. в Подковє Лєсьней.
Ця подія потрясла не тільки учасниками зустрічі, але також глибоко зрушила польську громадську думку. З того часу помічаємо, що справа поєднання братніх народів здобуває що раз то ширші кола. Це є наслідки Понтифікату Святішого Отця Івана-Павла II, водночас чутливої постави Єпископату Польщі, який з ініціятиви Отця-Примаса поручив нам молитву, призначену братнім народам. Бажаємо продовжувати цю справу молитвою й інформаційною працею. Віримо, що тим самим зіпремось на Отця-Примаса, його послугах, як спеціяльного Апостольського Делегата для українців у Польщі. В його серце складаємо наші намірення й ініціятиви, прохаючи, щоб Отець-Примас бажав разом з Святішим Отцем і Кардиналом Йосифом Сліпим прийняти пастирську опіку над цією справою. Просимо про Примасове благословення для наших дальших праць.
Парафіяльний Комітет Допомоги Ближнім в Подковє Лєсьней
Парох Парафії в Подковє Лєсьней
* * *
Подкова Лєсьна, дня 20 жовтня 1984 р.
Його Ексцеленції Високопреосвященнішому
Отцеві Архиспископові Мирославові Любачівському,
Наслідникові Верховного Архиєпископа Львова для українців
св.п. Кардинала Йосифа Сліпого,
Керуючого Святішим Синодом Української Католицької Церкви в Римі
Високопреосвященніший Отче Архиєпископе!
З глибоким болем прийняли ми відомість про смерть св.п. Кардинала Йосифа Сліпого. Його Особа була для нас побуджуючим прикладом вірности Церкві й своєму народові. З Ним ми пов’язали започаткування під час Літургії в нашому парафіяльному костьолі справу польсько-українського поєднання, скеровуючи на його руки прохання нашої громади про опіку над нашими задумами. Хоч того прохання нам не вдалось переказати за його життя на землі, то, однак, заглиблені в молитву за Його душу, свято віримо, що при троні Отця народів і Творця історії буде свято опікуватись справою нашого поєднання у Христі й Церкві.
Наша молитва про поєднання захоплює щораз ширші кола, визначуючи дорогу інформаційною і видавничою працею. Це робить наше прохання про українську церковну опіку над цією справою більше актуальною і тим більше зміцнює нашу віру. Скеровуємо її на руки Вашої Ексцеленції з живою надією одержання пастирського благословення і підтримки для наших починів.
Парафіяльний Комітет Допомоги Ближнім в Подковє Лєсьней
Парох Парафії в Подковє Лєсьней
Далі буде
