В листопадовому числі за 1980 рік поміщено звідомлення про перебування делегації мирянського руху в Римі та про її авдієнцію в новопризначеного префекта Східної Конґреґації, Кард. Владіслава Рубіна, що відбулася 29 вересня 1980 р. Тоді передано Кардиналові меморіял італійською й українською мовами. Український текст публікуємо нижче.
Рим, 29 вересня 1980 р.
їх Еміненція
Владислав Кардинал Рубін,
Префект Священної Конґреґації для Східніх Церков
Ватикан — Рим
Слава Ісусу Христу!
Ваша Еміненціє!
Президія і Головна Рада Мирян Українського Патріярхального Об’єднання, яке об’єднує у світовому маштабі українські католицькі товариства і групи, які змагають за завершення Української Католицької Церкви патріярхальним устроєм згідно із східньою традицією і правами, висловлюють вдоволення з приводу номінації Вашої Еміненції на становище Префекта Священної Конґреґації для Східніх Церков. Складаючи Вам сердечні побажання плідної праці і гарних успіхів, дозволимо представити Вашій Еміненції кілька проблем стосовно нашої Української Католицької Церкви.
1. Від довшого часу відносини між Східньою Конґреґацією і Українською Католицькою Церквою не були задовільні. Наша Церква, очолена Блаженнішим Йосифом Сліпим, бажала визнання своєї помісности і патріярхату, і тому намагалася відновити свої давні права. Зі свого боку, деякі чинники Східньої Конґреґації бажали зберегти свою адміністративну зверхність і часто інґерували понад міру у внутрішні справи Української Католицької Церкви. Вони перешкоджали всім зусиллям утворення синодального правління і заперечували де факто юрисдикцію Верховного Архиєпископа.
Це викликало реакцію серед духовенства і вірних нашої Церкви, яка іноді набирала гострих форм, ігнорування уряду Блаженнішого Йосифа доводило до подразнених виступів, головно серед мирян. На жаль, попередні префекти не зуміли знайти способів і не ВИЯВЛЯЛИ ІНІЦІАТИВИ цей стан змінити.
Перейняття Вашою Еміненцією цього важливого посту може внести побажані зміни. Ми очікуємо, що Ваша Еміненція, будучи краще ознайомленим із проблемами нашої Церкви і психікою нашого народу, могли б видатно причинитися до унормування взаємин між нашим церковним проводом та Сіхдньою Конґреґацією. Передумовою цього, насамперед, було б респектування уряду «Глави і Отця» нашої Церкви, сприяння синодальним діям єпископату і, назагал, вияв більшої прихильности до потреб нашої Церкви в Україні і діяспорі. Конкретно, ми пропонуємо Вам підтримати проект відновлення дії Постійного Синоду Української Католицької Церкви. .
2. Тепер, коли Святіший Отець визнав виборні компетенції за Синодом української ієрархії, було б побажано, щоб цю справу залишити єпископатові. Твориться незручна ситуація, коли певних кандидатів висуває і наставляє Конґреґація, які є менш сприємливі для більшости українців католиків, і тим самим не знаходять серед них довір’я і підтримки. Не є в дусі євангелії і нашої традиції, коли частину Владик уважається «патріярхальними», а інших «конґреґаційними», впроваджуючи таким чином штучно поділ і опозицію між нашою Церквою і однією із установ Апостольської Столиці. Ми бажали б мати Владик-пастирів, що дорожать добром своєї Церкви, свідомих її специфічної місії і, врешті, готових послужити цій Церкві тут і на рідних землях. На жаль, констатуємо, що з різних сторін підносяться обосновані сумніви щодо наявности таких прикмет у деяких кандидатів, висуваних Східньою Конґреґацією.
3. Очікуємо від Східньої Конґреґації повного респектування уряду і повновластей Верховного Архиєпископа Львівського, який фактично для нас є Патріярхом. Прикро, що деякі куріяльні чинники вдаються часто до безплідної дискусії про «територіяльність» і «юрисдикцію», в той час, коли наша Церква і нарід змагаються за своє «бути чи не бути». На «території», властиво, наша церква не може відкрито діяти, і там малощо може зробити Верховний Архиєпископ Львівський. Але тут у вільному світі він і його наступник можуть стати об’єднуючим чинником, і тільки для Церкви в діяспорі синод може виносити постанови, що їх можна здійснювати. На нашу думку, Східня Конґреґація це повинна зрозуміти і сприяти заходам до єдности і самоуправности на зразок інших східніх Церков. Цим ми не бажаємо заперечити чи применшити об’єднуючої і зв’язкової ролі Конґреґації між нашою Церквою і Апостольською Столицею. Такою настановою Священна Конґреґація для Східніх Церков дасть живий приклад екуменічної щирости з-боку Католицької Церкви і докаже, що вона вповні респектує Декрет про Східні Церкви.
4. У питаннях обряду і традиції прохаємо сприяти східній течії, яку вже підтримував з вийнятковою далекозорістю один із Ваших попередників, св. пам. Кардинал Євген Тіссеран. Стосовно допущення одруженого духовенства для країн еміграції, уважаємо, що вже крайня пора, аби заборона висвячувати одружених кандидатів з кінця 1920-их років була знесена. Нашій Церкві це право належить, а її душпастирські й екуменічні потреби це прямо диктують. Одружене духовенство було правом нашої Церкви від початку її існування, а душпастирські і екуменічні міркування нашого часу вимагають збереження цього права.
5. Уважаємо, що є найвищий час розв’язати конфлікт в Апостольському Екзархаті у Великобрітанії, в чому Східня Конґреґація може відограти позитивну ролю. Насамперед потрібно, щоб ті, хто матимуть вплив на вирішення цього конфлікту, були вичерпно і об’єктивно поінформовані. Зважаючи на обставини, уважаємо конечним, щоб розв’язка не прийшла односторонньо згори, але була повністю узгіднена з Блаженнішим Патріярхом Йосифом. Так само треба взяти до уваги настрої вірних. Було б нерозумним антаґонізувати поважну кількість людей непопулярною і згори накиненою розв’язкою.
6. Вибір Надзвичайним Синодом Владику Мирослава Любачівського і його затвердження Святішим Отцем на Архиєпископа-Коадьютора для Блаженнішого Йосифа Сліпого наше мирянство прийняло лояльно і спокійно, хоч багато серед духовенства і мирян очікували іншого вибору. Ми справді сподіваємося, що Владика-Коадьютор буде ставитися з повною лояльністю та буде щиро співпрацювати з нашим Первоієрархом. Так само нашим бажанням є, щоб була забезпечена тяглість установ, які створив Блаженніший Йосиф і в цьому напрямі очікуємо виразних і позитивних кроків Високопреосвященного владики Мирослава. Ми були б вдячні Вашій Еміненції за добрий вплив в цьому дусі на владику Мирослава.
7. У зв’язку з нефортунним формулюванням деяких пасусів номінаційної буллі для Архиєпископа-Помічника, владики Мирослава Любачівського, беручи до уваги прикре враження, яке вона лишила на маси мирян, пропонуємо Священній Конґреґації для Східніх Церков знайти форму злагіднення її ефекту відповідною інтерпретацією чи іншим актом. Взагалі, для внесення нової атмосфери у взаємини між Східньою Конгрегацією і нашою Церквою, було б побажаним виявити публичний жест прихильности для нашого Первоієрарха, Блаженнішого Кардинала Йосифа. Це полегшало б Вашій Еміненції дальші кроки до повного унормалізування відносин.
Залишаємося з висловами глибокої пошани Вашій Еміненції
віддані у Христі
За Президію Українського Патріярхального Світового Об’єднання (УПСО):
д-р Петро Зелений — голова.
За Головну Раду Мирян УПСО:
д-р Василь Маркусь.
