(УПБ, Рим) — Різні західньо-европейські пресові агенції (Катпрес, Ґ2В, Кестон Каледж) подали відомість, що київський суд засудив 36-літнього українського журналіста, греко-католика Валерія Марченка на 10 літ примусових робіт і табору суворого режиму із 5 роками заслання за «підривну діяльність». Стан його здоров’я є дуже критичний, і тому його мати, Ніна, звернулася з проханням до секретаря КП СССР Константина Черненка, до Міністерства Справедливости і Здоров’я і до Верховного Президіюму СССР, щоб одержати дозвіл відвідати свого сина. По довшому часі вона одержала дозвіл, одначе сина не побачила, бо він був так виснажений, що не міг втриматися на ногах. Вже під час судового процесу було видно, що Валерій Марченко поважно хворий чоловік. Він терпить на високе тиснення крови (220 / 130) і на хронічну недугу нирок.
Валерій Марченко, по фаху журналіст і свого часу редактор київської газети «Літературна Україна», вже відбув 8-літній вирок за «антисовєтську агітацію і пропаганду», під час якого, в роках 1973-79, перебував у карному таборі Кучіно Пермської области. В тому часі Валерій Марченко став віруючим християнином, греко-католиком, мимо того, що його батьки лишилися православними. Після відзискання волі в 1979 р. Марченко інтенсивно студіював богословію і висловив палке бажання стати священиком.
Західні обсерватори журяться тим, що його справу розглядав прокурор Слобожанюк, який в 1970-х роках прославився жорстокістю і безоглядністю супроти політв’язнів. Проти Марченка зроблено закид, що в pp. 1973-79 він вислав на Захід листи і статті з оскарженнями проти СССР та що він вніс прохання про дозвіл на виїзд з СССР. Проти нього свідчили різні агенти КҐБ карного табору Кучіно. Під час суду Валерій Марченко заявив, що совєтська влада провинилася тисячу разів супроти своїх громадян, а він завжди прямував до добра, боровся проти всякої несправедливости і продовжуватиме це до останнього свого віддиху.
Відомий німецький письменник Гайнріх Бель вислав телеграми до Генеральної Прокуратури міста Києва і до Совєтської Спілки Письменників, домагаючись звільнення Марченка.
Мати Валерія Марченка, побоюючись за його життя, вислала 17 березня 1984 р. телеграму до Папи Івана Павла II такого змісту: «Ваша Святосте! Мій син, віруючий християнин, який завжди жив згідно з християнськими заповідями, вмирає в тюрмі. Його засудили вдруге 14 березня на 15 літ позбавлення волі. Його життя було постійним змаганням до добра і справедливости. Ваша поміч є моя єдина надія. Рятуйте мого сина, віруючого християнина Валерія Марченка. Мати Ніна Марченко».
Відомість про Валерія Марченка є поновним доказом живучости Церкви в Україні.
