ПРИЙДІМ І ПОКЛОНІМОСЬ МАТЕРІ МАТЕРІВ
І завжди, коли природа вкривається гарним зеленим оксамитом і наповнюється теплом краси, вона нагадує нам найкращий місяць в році — травень, що є Марійським місяцем. Католицька Церква, а в тому й наша Українська Церква присвячує цей чарівний місяць травень Матері Матерів.
Здається, немає слів, якими можна б визначити глибину й ширину ось цього слова «мама». В ньому так багато незайманої і невинної безмежної гарячої любови, ось цього неохопного материнського тепла. Мабуть, немає більшої любови над материнську. Ісус Христос, вмираючи на хресті, побачив свою Матір і свого учня св. Івана, і Він сказав Матері: «Жено, це Син твій». А після цього звертається до Івана і каже: «Це — Твоя Мати». Ось цим змістовним зворотом Христос передав нас під опіку Божої Матері, яка знає турботи матерів і людей, бо ж сама пережила їх на протязі свого нелегкого земського життя. Це для нас приклад не тільки безмежної любови, але і тієї безмежної материнської терпеливости у кризових хвилинах життя. Мати — це вся наша надія, віра, любов і доброта.
Мабуть, це не випадок, що це двоскладове слово «ма-ма» виривається першим з вуст дітей. Все міняється на світі, але Мати у всі часи й у всіх просторах залишається незмінною, усе незаступимою, єдиною й найдорожчою, що її ціни не можна визначити.
Тому логічно, найкращий місяць в році,— травень, коли вже все збудилось і ожило новим життям,— присвячене Божій Матері, що є Матір’ю матерів. Вдумаймось в ці такі прості, але такі глибоко змістовні слова. Тоді ми краще й повніше зрозуміємо суть Марійського місяця травня, коли ми з особливими молитвами звертаємось до нашої Божої Матері й складаємо наші щирі молитви і повторюємо слова, що їх сказав Ангел до Пречистої Діви Марії: «Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою! Благословенна між жінками…». З тими словами ми прохаємо у Божої Матері Її безмежного заступництва.
І так у присмерк травневих вечорів хором несуться благальні молитви до Цариці неба і землі, до Пречистої Діви Марії, щоб Вона розгорнула свій безмежний омофор над нашою страждальною Церквою, над українським народом та зберегла нас усіх від всякого зла і допомогла жити нам у ласці Божій, без гріха. Піднесім в цей Марійський місяць наші особливі молитви за нашого Патріярха Йосифа, щоб його нам зберегла при житті для нашої Церкви й народу. Окремі молитви піднесім також за наших земських матерів, щоб Пречиста Діва Марія розвіяла їх журбу та висушила своїми щедрими ласками їх заплакані очі.
Треба підкреслити, що також невипадковим сталось, що у Марійському місяці відзначаємо День Матері, ось цій земській матері, що нас привела на світ і своїми зусиллями, дбайливістю і любов’ю вивела у люди. Так, це мати своїм материнським теплом провадила нас безтурботною стежкою життя. В День Матері стараймось, хоч маленьким натяком, словом, окремим побажанням, врученням китиці квітів, подарунком чи поцілунком дати відчути нашу вдячність за її повсякчасну турботливість, безмежну любов й посвяту. Ось таким маленьким жестом, навіть щирою усмішкою, хоч на хвилинку зможемо розігнати дощеві хмари в її очах. Щоб вона побачила наслідки своєї відданої материнської праці. Бож вона — мати, як говориться у словах до пісні: «Рідна мати моя, ти ночей не доспала…». Як багато в цих словах сказано… Ми про це повинні пам’ятати ввесь час, а не лише один день в році в День Матері. Але постараймось хоч і цей один день, День Матері, гідно відмітити. Живих матерів розвеселити, а за матерів, які відійшли в той світ, піднести наші щирі молитви до небесної Матері Божої, щоб Вона їх пригорнула до себе, а ми збережім про них світлу непроминаючу пам’ять. Постараймось ще живим матерям, хоч в День Матері зробити все можливе, щоб вони забули свої особисті будні, щоденні турботи й усміхнулись сонцем радости. Пам’ятаймо й за тих матерів, які втратили своїх дітей, в різних часах і обставинах, щоб і вони відчули, що про них пам’ятають і вони не забуті. Таких матерів у нашому народі багато, якщо взяти до уваги ситуацію й обставини в минулому і сьогодні на батьківщині. Скільки молодих хлопців і дівчат загинули в боротьбі з ворогом, гітлерівською Німеччиною і червоною Москвою? Скільки залишилось матерів із заплаканими очима? Скільки згинули як вояки Української Повстанської Армії, 40-річчя якої минає восени цього року. Скільки сьогодні наших дисидентів карається на засланнях і тюрмах, а їхні матері сидять із заплаканими очима, бо ж їхні діти не вчинили жодного злочину, а карають їх тільки за те, що вони люблять свою Батьківщину — Україну, її мову, культуру, її вільне і ні від кого не залежне життя.
Ось уривок з вірша невідомого автора «Мамо, чи чуєш…»:
Мамо, чи чуєш мене Ти, мамо?!
Мамо, я хочу до Тебе прийти.
Мамо, я рвуся до Тебе, мамо,
Але не пускають колючі дроти».
Кожне слово врізається у серце й душу людини і на очах витискає непомітні звогчення, хотілось би їх з’єднати, щоб вони радістю зацвіли. Це зворушливий момент, проти якого немає сильних. День Матері нагадує нам широку скалю рефлексій і думок, які переносять нас у різні часи й простори, шукаючи обличчя своєї мами.
Згадаймо усіх тих наших засмучених, заплаканих, зажурених і струджених матерів, піднесім наші щирі молитви до Божої Матері матерів, щоб Вона змилосердилась над всіма ними і нагородила їх щедрими ласками, а найбільше здоров’ям і радістю.
Вдумаймось над цим Днем Матері, який має далеко глибше значення поза врученням самого подарунку, в цей день ми повинні вдуматись над суттю матері не тільки своєї, але також в ширшому розумінні Матері-України, і небесної Божої Матері, яка є опікункою й заступницею нас усіх. О, Божа Мати, нагороди наших матерів, щоб усміхнулись їх заплакані очі.
М. Г.
