Хто любов добра набуде,
З нею піде в вир життя,
Того змаг зі злом не зборе,
В змагу буде ціль буття.
Та любов — не плач сумирний,
Ні хвилинний сміх з утіх;
Плач і втіха — пух кульбаби,
Вітер зла розвіє їх.
У бажанні чин творити
І творити чин Христа
Є любов добра та правди,
Твір її — добро людства.
Не лякаймось, що з любов’ю
Гін нестримний візьме зло:
Де добро росте з любови,
Там і зла росте жало.
А застій любови стане
Росту каменем добра,
Зло собі засіє жниво,
Серце сповнить тьми гора.
Йде вперед той, хто прямує
До висот, до сонця, зір;
Хто стоїть — той деградує:
Злом росте гора зневір.
Поділитися:
