Слава Ісусу Христу!
Шановна Дирекціє Ватиканської Радіовисильні!
Користаюся нагодою і пересилаю Вам декілька цих слів. Перш за все, складаю подяку за опрацьовування українських передач, з яких користаємо і які за останні два роки стали змістовнішими. Одночасно хочу висловити деякі завваги:
І. Ніяк не можу зрозуміти й погодитися з тим, що Ватиканською радіовисильнею можуть користуватися і вона служить тільки для тих отців на рідних землях, які не слухають Верховного Архиєпископа й іґнорують постанови його і цілого українського єпископату. Чому не допускаєте до відправи Літургії, робите як би дискримінацію, отців, що слухають Верховного Архиєпископа і вживають слово «православний». Невже в діяспорі українську церкву представляють тільки о. Мудрий і о. Ісидор? Чому о. Ісидор майже ковтає під час відправи Верховного Архиєпископа а своєго Архимандрита вимовляє по буквах? Чому не правлять св. Літургії тепер отці Селезіяни, чи отці Студити? Досить нерозумно виходить, що Ви взяли собі за правило, що прислухуєтеся тільки до голосу оо. Василіян з рідних земель, а побажання інших отців з рідних земель, які вірні у всьому Верховному Архиєпископові іґноруєте, хоч по кількості тих непослушних є менше /на щастя/ як послушних і льояльних. Неможливо брати опінію горстки за опінію цілости не спитавши ні ординарія ні оо. Львівської єпархії. Одно слово «православних» народ аж ніяк не гіршить і не відкидає від церкви. Наш народ так прив’язаний до церкви і обряду, що приймає деколи священиків-відступників, священиків з сумнівом чи взагалі мають свячення, священиків сумної поведінки й неморального життя. На все це між народом можна почути: священики за себе відповідають перед Богом, а ми не можемо виріктися церкви, яку наші діди кровавицею будували. /Розуміють тут саму будівлю/. Якщо народ гіршиться, то не словом «православний», а гіршать його наші отці Василіяни, які підбурюють народ, плетуть йому різні нісенітниці як: «це слово не на часі», «ми за це слово сиділи», «це робота самозванця Величковського», й інші нісенітниці. Замість вчити людей вічних правд, то такий славний і заслужений Чин Василіянський взяв собі за девіз поборювати Митрополита, єпископів і сіяти роздори в рідній хаті. Коли слухаємо ваші проповіді і авдиції про екуменізм, то мимоволі тиснеться питання: «навіщо говорите про екуменізм коли ви боїтесь одного слова «православний», а проповідуєте любов і з’єднання до «відлучених братів-українців». Досить дивно це виходить, коли ваші брати з російської секції вживають слово православний, православних царєй і царіц, тримаються синодального обряду відлучених братів, допускають їх до мікрофону, /о. Розянка з православної церкви у Лондоні/ і стремлять дійсно до своїх відлучених братів. А Ви копаєте прірву між українцями католиками й українцями православними. На II Ват. Соборі було сказано не утотожнювати католицизму з латинським обрядом.
ІІ. Росіянин присвячує три-чотири передачі про Слугу Божого Кир Андрея, /розуміється у своєму дусі/, а у Ваших передачах є місце для Кольбе, а нема місця для Кир Андрея. Чому? Він же Василіянин!
ІІІ. Багато говорите про екуменізм, але що з того, коли існує явна несправедливість між самими католиками. Чому поляки мають три передачі на день, коли там майже повна свобода релігії, відкриті усі костели, семінарії. Росіяни дві передачі на день хоч їх є пару десятків католиків і диктор повторює цю саму передачу два рази. То чому ж Ви дивитесь на цю несправедливість, мовчите і не добиваєтесь щоб ці брати во Христі католики поляки й росіяни відступили нам по одній передачі хоч тільки в неділі, і Ви не спішили б, не рвали б Літургії, маючи не одну годину, а півтори годин часу. Це був би дійсно практичний крок екуменізму і це не було б кривдою полякам ані росіянам і не пошкодило б їхньому католицизмові.
Прошу пробачення що пишу в різкому тоні, бо наболіло на душі. Ще раз прошу пропаґувати у передачах вірність католика Христові, Святійшому Отцеві, Верховному Архиєпископові, любов свого обряду і народу. В цьому прошу брати приклад від братів поляків. Одним словом прошу проповідувати вірність католицизмові, любов до нашого чудового східнього обряду і його чистоту.
Слава Ісусу Христу!
Отець з України.
* * *
Недавно знову одержала з України людина у Філядельфії, що близька до Редакції Радіогодини «Голос Мирян». /Лист в ориґіналі зберігається в її архіві/. Персональні справи й оцінки автора не дуже цікаві для нас і наших читачів. Але останній розділ листа цікавий і ми його наводимо:
«Говорили мені знайомі священики, що мали нагоду зустрічатися зі священиками-туристами з Америки й Канади. Священики-туристи заявили, що акції і авторитет Еміненції Сліпого впали зовсім в Америці й Канаді. Як причину – подали диктаторські аспірації, зарозумілість і гордість у Кардинала. Священики-туристи говорили, що Кардинал вже давно стратив довір’я серед української еміґрації. Я не хочу цьому вірити. Я буду Вам дуже вдячний, якщо Ви зможете мені про це дещо пояснити.»
Автор листа священик офіційної російської православної церкви в Україні. Ми хотіли б, щоб в душі своїй кожний наш читач дав всечеснішому отцеві в Галичині свою відповідь. Віримо, що вона, ця відповідь була б чеснішою за пропаганду отців-туристів в Радянському Союзі. Техніку поширювання дискредитуючих вісток про Верховного Архиєпископа в Америці й Канаді знаємо. Творяться вони і поширюються тут у формі пашквілів. Найщиріше цю геростратську антикардинальську кампанію ведуть ці ображені амбіції, яких, або не запросили колись за президіяльний стіл, або яким відмовили авдієнції. Отці із «заслуженого Чину» роздули свою кампанію тут і поспішили негайно запевнити народ в Україні, що тут вже усе буде в спокою і порядку, бо вже Кардинал, мовляв, стратив довір’я …
Як вже було відомо раніше, отцям Василіянам, з ласки Ватикану дозволено відвідувати Україну і Москву, відбувати зустрічі із московськими церковними чинниками, а при тому й виїжджати на провінцію, де вони можуть робити широку «інформативну роботу».
При тому слід дещо сказати про те, що усюди ми бачимо ворога, лиш не там, де він часто сидить. Наприклад знаємо, що слідкують там в Україні за кожним, не дозволять зустрічатися з рідними, не можна говорити про те що думаєш, але те чого большевикам треба, завжди занесеться в Україну і без перешкод буде поширюватися там отцями-туристами із нашого «заслуженого Чину».
Величезне організоване зусилля для рятунку, збереження і організаційного завершення нашої знедоленої Церкви, піднесення її важности на міжнародньому форумі, у світовій пресі, величезна мобілізація зусиль громади для добра Церкви, заготовлення і публікація оборонних матеріялів найкращих експертів східнього церковного права й історії — усе це стало можливе лиш за умов, коли ці великі ідеї очолила відповідна людина – Ісповідник Віри й Первоієрарх Кир Йосиф Сліпий. А що з того перевозять в Україну наші отці духовні з Америки з Канади й Европи?
Перевозять туди замість слова правди – фальшиву інформацію, дискредитацію Первоієрарха УКЦеркви і руїну нашої церкви. Везуть її саме там, де слова правди поневолена українська людина не чула вже десятки років.
Ми мали вже раніше нагоду, різними дорогами інформації виявити факти промовчування, пониження і оклевечування цього великого змагу ось тут у Америці. Ми показували, які сили діють на користь Ватикану і його сучасної політики. Сьогодні ми виявили як виглядає акція перенесення цієї руйнуючої політики в Україну, руками таки наших нерозумних отців духовних.
Який абсурд, що усі ці ворожі нашим ідеям сили живуть за наші фонди й користуються довір’ям української громади.
