Поважені та Любі Браття!
Щиро вітаємо Вас Усіх, наших безкорисливих Друзів! Велике Вам «Дякуємо» від нас усіх! Усіх тих, що дозволили мені, п. Соколенку Миколі, написати до Вас листа з словами подяки. Роблю це з великим задоволенням. Хоч. мабуть, і не так вправно як Ви того заслуговуєте! Ну, для такої справи треба літературного таланту. А, Господь, не так і густо наділяє людей ним. Та на те є Воля Божа!
Тому наперед прошу вибачити недоречності чи помилки, що Ви їх зустріли уже чи ще побачите у моєму листі.
Ще раз викажу спільну думку як парафіян Мереф’янського Храму, який мусимо, хай там що, а відродити. Бо він був найкращим у перші роки XX століття з тих 3 (трьох), які були у колишній слободі, м. Мерефі. Усі зруйновано. Та про нашу Церкву «Введення Пресвятої Богородиці до Храму». Вона була збудована відомим майстром з Н. Водолачи (це зараз у Харківській області), Якимом Погребняком. Ще до того як він збудував, зараз широковідомий «Собор» у м. Новомосковську, Дніпропетровської області. Колись то було с. Самара — центр одноіменної Паланки Запорожців. І «Храм» у м. Мерефі (тоді ще сотенному центрі Харківського полку Слобожанщини) також зразок української Храмової дерев’яної архітектури. Тоже і парафія у нас відродилась досить велика — бо пам’ятають ще тую церкву. Маємо і декілька фотознімків.
От і Ваше чудове, за усіма ознаками, Видання знайшло «живий грунт». Бо є там, що читати і Греко-католикам, і Православним (аби бажання було читати, а не критикою чи «політикою», справедливіше написати «антиполітикою», займатись). Видання Ваше саме тому завоювало серця читача на «атеїстичному» Сході, що пишеться Воно для України і про Україну, і про наші непрості духовні справи. Бездержавність чи окремі, хай і потужні, як за Богдана, спроби відновити Державу та Церкву у ній, якою була Вона за Великого Князя, світлої пам’яті, рівноапостольного Володимира чи Ярослава Мудрого, своє дали.
Та я ось про що. Наша газета «3 Богом у серці», що видається Харківсько-Полтавською Єпархією Української Православної Церкви Київського Патріярхату, що у м. Харкові за сучасної матеріяльної скрути, віримо тимчасової, розповсюджується безкоштовно. Тому прибутків не отримує. Існує на різні пожертви. І авторам статтей платити не у змозі, як те роблять «у людей». Через це ми, вірніше, редакція [я там (як те не дивно і мені самому) автор окремих статтей (у числі 2-му та 4-му) можливо буду і надалі друкуватись], без отримання на те згоди з Вашого боку, надрукували (передрукували) з Вашого журналу статтю, у числі № 4.
Просимо вибачити, по змозі, нас за такії самочинні дії та коштів для того, щоб надіслати до Вашої Редакції листа-запита у мене увесь цей рік, на жаль, бракує.
Більше того просимо Вашого Дозволу і далі використовувати Ваш Часопис як джерело для справді достойної (!) інформації. Адже мова іде про Українське Християнське Слово! Хотіли б, щоби Воно і для Сходу України було виваженим та авторитетним. І, щоб швидше лікувалась глибока рана міжконфесійних поділів. А Слово лікує!
За Український Соборний Християнський Патріярхат!
P.S. Ще раз дякую за те, що мені надсилають Ваш журнал. Розумію як те не просто. І як, викладач «Історії України» у середній школі N 5 м. Мерефи – бо інколи використовую «Патріярхат» у своїй роботі з учнями. Примірники Вашого Часопису, після ознайомлення з ним у Парафії, передаємо до читальної залі 2-ох міських бібліотек.
п. Микола Соколенко
голова Парафії Церкви Введення Пресвятої Богородиці до Храму,
Хар.-ко-Пол.-ї Єпархії УПЦ-КМ
Заступник голови Харківського обласного Осередку
Братства Апостола Андрія Первозваного УПЦ-КМ
* * *
До голови Парафії церкви введення Пресвятої Богородиці до храму Вп. Пан Микола Соколенко
Щиро дякуємо Вам за Вашого листа, слова Вашого признання. Радіємо, що наш журнал Вам сподобався і що можете його використовувати у Вашій праці. Продовжуйте і дальше використовувати.
Бажаємо Вам успіхів у Вашій праці.
