Друкуємо з деякими скороченнями
30 жовтня 1979
Слава Ісусу Христу
Високо-Преосвященіші Владики!
Номінація Філядельфійського Митрополита без відома Синоду Української Помісної Церкви, а за тим ще й останнє рішення про висвяту його Папою з поминенням Первоієрарха Помісної УКЦ Блаженнішого Патріярха Йосифа, приневолює нас священиків Товариства Св. Андрея, яким доля нашої Церкви є так само дорога, як і Вам, апелювати до Вас, щоб Ви стали в оборону прав нашої Церкви та рятували її перед болючими наслідками. В сучасне люте врем’я ми священики і цілий український нарід саме найбільше бажаємо від нашої ієрархії єдности і спільної дії за оборону основних прав Церкви і народу.
Єдність ієрархії нашої помісної церкви і довір’я до свого Первоієрарха — це напрямні самого Папи. Його історичні слова в Ченстохові поручаємо дуже Вашій увазі, бо вони з уст Вселенського Архиєрея не відносяться лише до його рідної польської Церкви. На пленарній конференції польського єпископату — 5 червня 1979 р. — Папа говорив: «Це, що в особливіший спосіб характеризує польську єпископську конференцію — це ота єдність, яка є джерелом духової сили. Якраз через цю свою єдність єпископат Польщі найбільше служить церкві в Польщі, а рівночасно і Вселенській Церкві. Суспільство здає собі з того добре справу, бо обдаровує єпископат Польщі заслуженим довір’ям. Це довір’я відноситься до цілого єпископату, до всіх архиєпископів і єпископів у їх власних дієцезіях; в окремий спосіб воно відноситься до примаса Польщі, про якого хочу сказати сьогодні хочби лише те, що я вже багато разів висловлював, а саме, що це ’людина провидіння для Церкви а також для батьківщини’».
Подібні думки ми з радістю читали в пресі в слові Високо-Преосвященнішого Митрополита Максима на останніх синодальних нарадах в Римі про «Єдність Української Католицької Ієрархії», які давали надію на остаточне полагодження всіх проблем, та які повинні зобов’язувати в цілій нашій помісній церкві. Сподіємось, що там виложені принципи не залишаться лише голосом вопіющого в пустині, але що всі наші Владики разом з Високо Преосвященнішим Митрополитом Максимом та Владикою-номінатом зааплікують їх у цьому критичному моменті нашої Церкви.
Тут пропускаємо довший уривок з промови Митроп. Максима Германюка, що була виголошена на Синодальних Нарадах у вересні ц. р. в Римі. Ця промова була повністю надрукована в нашому журналі за місяць жовтень.
І після цього Митрополит Максим подає, що Святіший Отець Іван Павло II, на приватній авдієнції 17 грудня 1978, заявив, «що він хоче запевнити нашій церкві в Україні і поза Україною один провід, який діяв би згідно з традицією Східніх Церков.» Останнє рішення Ватикану, що до способу номінації і свячень Філядельфійського Митрополита, заперечує, на жаль, цю заяву Святішого Вітця. І тому, справедливо, треба було «зложити найторжественніший протест», не лише від Блаженнішого Патріярха, але рівнож, в дусі єдности і оборони прав рідної церкви, від цілої української ієрархії.
На особливу увагу заслуговують слова Блаженнішого Патріярха Йосифа з його послання Про поєднання в Христі: «Будьмо собою! Дивімся на своє власне духовне добро, на спасіння наших душ… і тоді буде між нами єдність, в першій мірі на церковному полі, а опісля на національному і державному. Треба добро Церкви і народу ставити вище від своєї марної особистої амбіції, від своїх особистих чи гуртових користей».
В світлі вище наведених цитатів, ми українські священики гарячо і молитовно благаємо Вас, наші Преосвященіші Владики, зокрема Митрополита Максима і Митрополита-номіната Мирослава, зробити всі старання, щоб у хіротонії брав чинну участь Голова і Батько Помісної Української Католицької Церкви їх Блаженство Патріярх Йосиф.
Рівночасно ми благаємо Вас, Преосвященіші Владики, в якнайкоротшому часі завести і завершити канонічну єдність української католицької ієрархії по принципах, виложених Митрополитом Максимом, та сконсолідувати провід Помісної Української Католицької Церкви в руках її Первоієрарха Патріярха Йосифа. Ця спасенна і так конечна дія приверне належний респект і довір’я усіх священиків і мирян до свого рідного пастирського ієрархічного проводу, стане духовим підйомом і живим прикладом в дальших наших змаганнях за єдність і поєднання в народі, та зродить новий, мирний, Божий клімат для здійснювання історичних завдань, до яких Боже Провидіння нас покликує.
Запевняємо Вас про нашу щиру синівську відданість і молитви.
Священики Товариства св. Андрея
За Канадську Область:
о. крил, д-р Микола Комар, голова
о. Еміліян Іскат, секретар
За Американську Область:
о. митрат Володимир Андрушків, голова
о. крил. Богдан Смик, секретар
