Слава Ісусу Христу!
Під кінець грудня минулого року світова преса повідомила, що для української католицької єпархії Торонто призначено Апостольського адміністратора. Це коротке повідомлення без подання точніших деталів і причини призначення Апостольського адміністратора викликало здивування, констернацію і почуття непевности в нашій єпархії.
Згідно з каноном 234 Кодексу канонів для Східніх Церков, що ввійшов у силу з днем 1 жовтня 1991 року, Апостольського адміністратора деколи Римський архиєрей з важних і особливих причин доручає заряд обсадженої або опорожненої єпархії Апостольському адміністраторові.
CODEX CANONUM ECCLESIARUM ORIENTALI- U, 1990, сап. 234, 1: The goveranance of an eparchy, wether occupied or vacant, is sometimes entrused by the Roman Pontiff to an apostolic administrator due to serious and spesial reasons.
Нам невідомо, які то важні й особливі причини спонукали Римський Престіл покористуватися таким надзвичайним середником для заряду обсадженої єпархії, яким передбачено в Східніх Церквах користуватися тільки деколи, зокрема тепер, по II Ватиканському Соборі.
Перед II Ватиканським Собором, коли була ще тенденція уважати, що всю юрисдикцію одержують ієрархи через Римського Архиєрея, практика Апостольських адміністраторів була частіше примінювана та більше узасаднена.
CODEX IURIS CANONICI, 1917, присвятив цілу главу, канони 312-318 справі Апостольських адміністраторів. Подібно в законодавстві для Східніх Церков Cleri sanctitati, 1957, ціла глава, канони 352-361 розглядає справу назначення і прав Апостольських адміністраторів у Східніх Церквах.
II Ватиканський Собор вніс нове насвітлення в справу юрисдикції ієрархів, зокрема в 27-ій точці Догматичної конституції про Церкву, стверджуючи:
Bishops govern the particular churches entrusted to them as vicars and ambassadors of Christ. This they do… by their authority and Sacred power… This power, which they personally exercise in Christ’s name, is proper, ordinary, and immediate, although its exercise is ultimately regulated by the supreme authority of the Church, and can be circumscribed by certain limits, for the advantage of the Church or of the faithful.
The pastoral office… is entrusted to them completely. Nor are they to be regarded as vicars of the Roman Pontiff, for they exercise and authority which is proper to them and quite correctly called “prelates”, heads of the people whom they govern.
Вслід за цим повним і глибшим розумінням єпископської юрисдикції нове законодавство для Латинської Церкви, CODEX IURIS CANONICI, 1983, взагалі не говорить про Апостольських адміністраторів. Натомість пізніше законодавство для Східніх Церков, CODEX CANONUM ECCL. ORIENTALUM, 1990, вже знає таку інституцію як Апостольського адміністратора, але говорить про це в одному лише 234-му каноні. Виглядає, що римські законодавці передбачають у Східніх Церквах більше можливости важних і особливих причин, задля яких Римський Архиєрей саме для східніх ієрархів потребував би назначити Апостольського адміністратора, немов свого вікарія, щоб власну, звичайну і безпосередню владу східніх ієрархів, яку вони особисто виконують в імені Христа, обмежити до певних границь для добра Церкви чи вірних.
Вірні нашої єпархії не бачать цих важних і особливих причин, які могли б спонукати Римського Архиєрея покористуватися у відношенні до нашої єпархії цим особливим 234-им каноном, який скидається на проголошення «Надзвичайного стану» у світських державах з тимчасовим обмеженням місцевої самоуправи. Не розуміють теж, для якого добра Церкви чи вірних обмежено права нашого законного ієрарха. Противно, це передбачене обмеження прав нашого ієрарха радше спричинило непевність, затурбованість і замішання серед вірних, яке не є ні для добра Церкви чи вірних.
Це замішання ще посилила неясність того обмеження прав ієрарха, а цим самим і прав новоназначеного Апостольського адміністратора. Новий CODEX CANONUM ECCL. ORIENTALUM, 1990, взагалі не говорить про становище, ролю і права Апостольського адміністратора. Видно, уважає це таким надзвичайним середником, різним у різних обставинах, що його не можна визначити загальним законодавством. Мабуть тому лише так коротко подає в 2-му параграфі того 234-го канону:
The rights, obligations and privileges of the apostolic administrator are determined by his letter of appointment.
При такому узалежненні всіх прав і обов’язків і привілеїв Апостольського адміністратора від цього одного короткого параграфу стає дивним, що з проголошенням назначення Апостольського адміністратора не опубліковано декрету призначення з визначенням усіх прав і обов’язків. Запитували ми за змістом того декрету призначення у наших парохів і в нашого ієрарха, але нам заявили, що такого декрету не бачили, ані не знають його змісту. Тим часом уже розповсюднено дату й пляни єпископської хіротонії і навіть святителів нового Апостольського адміністратора, хоч адміністратор не мусить мати єпископських свячень.
Згідно з попереднім Східнім законодавством Клері санктітаті, Апостольський адміністратор може бути призначений на постійно або тільки на якийсь даний час. На який час призначено адміністратора для нашої єпархії, невідомо.
Невідомі теж права нового адміністратора, себто до якої міри вони обмежать права нашого ієрарха. Є різні можливості, від одної екстреми, що в нічому не обмежують права ієрарха, а тоді незрозуміло, пощо взагалі призначувати адміністратора; до другої екстреми, що адміністратор перебере всі права заряджувати єпархією. Ця друга екстрема рівнялась би позбавленню теперішнього ієрарха всієї єпископської юрисдикції.
У цьому другому випадку стає дивним, як то можна звичайним адміністраційним актом позбавити єпископа його власної влади, яку виконує він в імені Христа. Потрібно було б знати, які то важні й особливі причини спонукали Римський Престіл застосувати такий драстичний адміністраційний акт.
Нам не відомо, щоб наш Владика за 45 років свого заряджування допустився якогось такого морального проступку, за який треба було б так надзвичайно драстично відсувати його від влади. Противно, він втішається признанням, прив’язанням і пошаною від загалу вірних і духовенства нашої єпархії.
Рівнож його фізичне здоров’я є в такому доброму стані, що ніяк не вимагає усунення чи навіть обмеження його юрисдикції. Владика наш свідомий свого старшого віку, і, як нам відомо, і він сам, і Синод єпископів нашої Церкви просив про помічника для нашого Владики. Тимчасом замість помічника довідались ми про надзвичайне призначення адміністратора.
В обличчі цього стає зрозумілим загальне занепокоєння і затурбовання серед вірних нашої єпархії, яке у великій мірі є спричинене неясним становищем у зв’язку з призначенням Апостольського адміністратора через брак уточнення його прав як у загальному законодавстві, так і в декреті призначення.
Для загального добра вірних нашої єпархії та для добра Церкви просимо про вияснення цього становища, яке найкраще можна осягнути через призначення не Апостольського адміністратора, але єпископа-помічника для нашої єпархії, так як про це вже кількакратно просив наш Владика і Синод єпископів нашої Української Католицької Церкви.
Остаємося до Вас з належною пошаною і синівською любов’ю.
Методій Кінах, Голова
Іван Проказюк, Секретар
о. мітрат Ярослав Гайманович, Духовний опікун
