Редакція одержала листа Владики Володимира Стернюка в англійській мові, який був призначений на Синод Українських Єпископів Помісної Української Католицької Церкви, що відбувся у лютому 1991 р.
Друкуємо цей лист в українському перекладі з англійської мови. Редакція зверталась до деяких наших синодальних отців, щоб одержати листа в його оригінальній мові, себто українській, але з наших заходів нічого не вийшло. Чомусь цей лист, а радше його зміст, був засекречений і таким він залишився. Нам не залишилось нічого іншого, як зробити переклад з англійської мови. Ми вилишили латинський текст з листа, у якому наводились деякі параграфи декретів.
Зміст листа є діловий і дуже актуальний, який повинні були синодальні отці взяти до уваги. Листа на Синоді прочитав Владика Юліян Вороновський. Хоч лист вже мас історичну вартість, але варто нашим читачам з ним запізнатись. Лист кидає багато світла на розуміння певних проблем нашої Церкви в Україні і діяспорі.
Редакція
У справі наступної наради Святого Синоду
Ми одержали програму нарад Синоду, що має відбутись в лютому 1991 р. в Римі. Цим листом ми бажаємо висловити свої думки до цих справ.
- Де повинні були ці наради Синоду відбутись?
На нараді Синоду, що відбувся 17 березня 1990 року у Львові, була прийнята резолюція і пізніше затверджена на нарадах Синоду у Римі,у червні 1990 p., що Синод Києво-Галицької Церкви і всієї Руси повинен зібратись на історичній території Церкви — краще у Києві або Львові, тоді коли ці два міста є нашими історичними столицями. Це не тільки є правильно і підхожо, але коли цей Синод відбудеться на своїй церковній території, наша канонічна позиція буде значно сильніша. Наша сучасна ситуація вимагає рішучої дії, щоб український нарід міг зрозуміти повагу нашої Церкви, як Церква з своїми правами й євхаристійною єдністю з Церквою Риму.
Патріярх Мирослав-Іван є передбачений прибути до Львова в Лазареву суботу, 30 березня цього року. Деякі наші ієрархи висловили свої бажання приїхати до Львова на Служби Божі у Світлий Тиждень Великодніх свят. Це дало б освячену нагоду для нашого Синоду відбути у найбільш підхожому місці: урочисті наради могли б відбуватись в катедральній церкві св. Юра, тріюмф великого мученика, а ділові наради в Митрополичій Палаті. Це місце нарад буде підносити наш моральний авторитет і скріплювати респект, який наші вірні мають до Церкви.
- Патріярхат
Під час нашої братньої зустрічі і короткої наради Синоду в Римі, в червні минулого року, Святіший Отець обіцяв нам Патріярхат, який є ціллю нашої Церкви вже довгі, довгі роки. Для того першою точкою нарад Синоду мусить бути формальна петиція до Папи Івана-Павла II проголосити Патріярхат Києво-Галицький і всієї Руси згідно з параграфом 11 Вселенського Собору Ватиканського ІІ Декрету Східніх Католицьких Церков. (Далі слідує цитата у латинській мові).
Наші священики і вірні в Україні і фактично ввесь український нарід є приготований до цього моменту, і вони сподіваються від нас, їх ієрархів, виповнити нашу історичну відповідальність і одержати знак визнання від Святішого Отця.
- Вибір владик на Україні
Деякі точки програми пропонують вибір можливих кандидатів на ієрархів в Україні. Два аспекти цієї пропозиції є неточними: вони ігнорують існуючих ієрархів і вони пропонують вибирати терна, трьох кандидатів на кожну позицію.
Ми пам’ятаємо слова Патріярха Йосифа-Ісповідника: це не є питання особи галерії невільників архиєпископа, але легітимне право нашої тисячолітньої Київської Митрополії. В Апостольському Листі Тисячоліття Хрещення Київської Руси — «Магнум Баптізмі Донум» Папа Іван-Павло II писав:
«… громади вірних, що народились у цих змаганнях (або випробуваннях) і які залишились у злуці з Римським Престолом на протязі століть у глибокому послусі до свого переконання, звичайно мають право до солідарности католицьких громад і зокрема від єпископа Риму» (параграф 5), і «…відносно автентичної традиції, в їх власному обряді і з їх власними правильними пасторами», (параграф 7).
Ми шануємо ці слова Святішого Отця дуже високо; вони висловлюють цю солідарність з нашою Церквою і піддержують їх автентичних священиків — ієрархію тут, на Україні. Ця солідарність, ця підтримка були дуже важливими і децидуючими у поверненні великого числа вірних до Греко-католицької Церкви. Солідарність Папи Римського з ієрархією і священиками, які провадили Церкву через десятиліття переслідування, мала збільшити респект, який вірні мали до Святішого Отця і ієрархії. Цей респект є надзвичайний тут, Апостольський нунцій, монсеньйор Соласуонно, відвідав Львів і обсервував, як наші ієрархи є тісно об’єднані з вірними і як вірні поважають папу в особі його репрезентанта.
Так, тут не повинно бути жодної ініціятиви чи пропозиції, яка давала б познаки до будь-якого непорозуміня між Апостольською Столицею і ієрархією в Україні або яке може провадити будь-кого, подумати, що ієрархи тут не можуть втішатись повною підтримкою Святішого Отця. В іншому разі, можуть постати серйозні труднощі.
а. Ми не вибираємо на нашій території «терна»
Тут немає канонічних підстав сугерувати, що Синод повинен вибирати трьох кандидатів на кожну позицію в нашій Церкві в Україні, на нашій історичній території. Помісна Церква, очолена Верховним Архиєпископом, є рівнопатріярша майже у всіх справах, включно із вибором єпископів. Цей принцип був проголошений Вселенським Собором Ватиканським II в Декреті про Східні Католицькі Церкви, який відноситься повністю до нашої Церкви:
(Далі є цитата у латинській мові)
Папа Іван-Павло II продовжив процедуру «Апостоліка Седес» для нашої Церкви, коли прийняв можливість надзвичайного синоду, який складався виключно з ієрархів поза Україною, відколи не було можливости скликати повний синод ієрархії в Україні і діяспорі. Цей синод у діяспорі може тільки вибирати ієрархів для діяспори, що є поза територією України, і такий вибір відбувся згідно з процедурою Апостольської Столиці. На синоді вибрав трьох кандидатів і предложив список Папі для остаточного вирішення.
Це не є основа, на якій можна представити цю процедуру на нашій історичній території. Тут, на території Києво-Галицької Митрополії, загальне право, дане в «Клері Сансктітаті» (канони 252-255 і канон 326) в Східній Церкві і повторене в новому, проголошеному Кодексі канонічного права для Східніх Католицьких Церков, є у повній силі. Синод вибирає на кожне опорожніле місце одного кандидата. Папа завжди має право відмовити евхаристійну єдність з вибраним кандидатом (чи з будь-яким єпископом), але в суті даної справи Папа користується цим правом тільки у особливих обставинах.
Ми можемо потвердити застосування загального права, яке є подане в цих документах для Помісної Церкви Києво-Галицької двома наступними цитатами:
- (Латинська цитата)
- «Утере юре туо!» (Папа св. Пій X в листі до Митрополита Андрея пригадав про його повне право, як Голови і Батька Помісної Церкви Києво-Галицької і всієї Руси).
Це питання піднесене під час критичного моменту в українській історії. Після довгих років переслідування і пригнічення тепер кілька різних Церков змагаються за вірного українського народу. Наші вірні є свідомі своєї спеціяльної для українських християн церковної ідентичности. Вони сильно бажають повної автономії їх Церкви, виключно згідно з принципами, проголошеними Вселенським Собором Ватиканським II:
«… щоб усунути будь-які сумніви, цей Святий Синод урочисто рішає, що Східні Церкви пам’ятають конечну єдність з цілою Церквою, яка має авторитет керувати сама собою на основі своїх власних приписів, відколи ця згода є кращою для добра своїх вірних і більше властива для добра душ» (Декрет Унітатіс Редінтегратіо, параграф 16).
Коли наша Церква буде успішною в сучасній Україні, це є абсолютно конечне виконати ці принципи. Вселенський Собор святочно рішив цей принцип, і наші вірні розуміють цей принцип і кожний відступ від цього принципу може ризикувати всім, що ми осягли.
Різні соціяльні сили в Україні, які протиставляться до нашої Евхаристійної єдности з Римом, повторяє, що не приймається, «Унія» є нічого, тільки невільництво польського римо-католицтва, що Рим не бажає нас, що Рим не дозволяє нам Патріярхат, що наш Синод не має дійсного авторитету, але римо-католики будуть вирішувати всі важливі справи, що Рим буде домагатись целібату для наших священиків і що поза Галичиною не буде греко-католицької ієрархії та що ми будемо під властю римо-католицьких монсеньйорів… жодний з цих наклепів не є новина. Нашою найкращою обороною є спільний респект між ієрархами в Україні і Святішим Отцем: кожна радість у спільній любові і на цьому шляху заохочує вірних збагнути Святішого Отця як оборонця і охоронника нашої Церкви.
Публічна опінія в Україні є дуже летюча, зокрема під сучасну пору, коли все міняєтьсчя. Ми повинні бути дуже обережні й точні, так щоб не дати можливости нікому жодного претексту до думання чи сказання, що гідність нашої Церкви є в небезпеці.
б. Кандидат не може бути вибраний на посаду, коли ця посада не є опорожненою
Тут є пропозиція вибрати Коадьютора з правом наслідства для Верховного Архиєпископа. Тут мається прецеденс для такої позиції у надзвичайних обставинах, але це не відноситься до спільного права (Клер Санктітаті, параграф 241, згідно протосикелом Патріярха: ССЕО параграф 78). Під сучасну пору Верховний Архиєпископ є в доброму здоров’ї, містоблюститель є в доброму здоров’ї і тут є п’ять єпископів-помічників. З багатьох особливих причин наступний Верховний Архиєпископ мусить прийти з України. Але тому, що через переслідування, дуже мало священиків у властивому віці має потрібну освіту. За чотири чи п’ять років ми можемо передбачити священиків у такому віці, що матимуть відповідну богословську освіту і конечний духовний досвід у нових обставинах в нашій признаній Церкві. Це буде найкраще вірити у Бога, тримати Верховного Архиєпископа і містоблюстителя в доброму здоров’ї, аж поки ми не будемо мати таких добрих кандидатів.
- Кандидати на єпископів у діяспорі
Було запропоновано вибори для кількох єпископських престолів на Заході. Ми розуміємо цю потребу вибору нових ієрархів, і ми напевно бажаємо взяти участь у цій справі, так щоб скріпити напрям між Церквою в Україні і єпархіями у діяспорі. Це було б корисно відкликати наради синоду, даючи нагоду кандидатам відвідати Україну і познайомитись з ситуацією Матірної Церкви і дати нагоду ієрархії в Україні, щоб вона могла запізнатись з кандидатами. В такий спосіб ми були б більше компетентні брати участь у виборах, і нововибрані ієрархи почувались би самі частиною Матірної Церкви.
- Новий Кодекс східнього канонічного права
Щойно Папа проголосив новий Кодекс канонічного права, який увійде у життя 1 жовтня 1991 р. Ми бачимо цю потребу для синоду студіювати цей новий Кодекс і дати практичні напрямні для здійснення цього кодексу. Водночас синод повинен благословити і відважно провадити дальшу працю над кодифікацією цього помісного права нашої Церкви, найбільшої Східньої Католицької Церкви і не тільки на основі трьох синодів (Кобрин 1626 p., Застость 1720 р. і Львів 1891 p.), але також сотню синодів, які наша Церква святкувала і які регулювали наше життя від св. Володимира аж до сьогоднішнього дня. Кожний правовий єпископський синод має свою історичну важливість, і вони всі мусять бути студійовані в дусі параграфу 5 Декрету Східніх Католицьких Церков, так що ми повинні не забувати нашої «шанованої історії» і тільки обмежити самих себе до тих трьох синодів.
- Канонізація святих
а. Святі мученики
Церква в Україні пропонує, щоб наступні наради синоду повинні зайнятись справою канонізації святих. Наша Церква нам дала багато мучеників за Христа на протязі останніх двох сторіч, і так, що досі ні один не був канонізований. Мученики України і Білорусі в 1839 p., мученики у Холмській єпархії 1875 р. і нові мученики за останніх 70 років є всі нашими небесними заступниками, і ми мусимо їх визнати і оцінити належно. Церква не вимагає спеціяльних чуд для канонізації святих мучеників.
б) Митрополит Андрей
Слуга Божий Андрей передбачав переслідування і перемогу нашої Церкви. Віднова відкритого життя нашої Церкви в Україні є одним з найбільших чуд цілої історії, і це напевно достатньо для канонізації Митрополита Андрея. Тому ми пропонуємо, що синод повинен зробити цей крок у відношенні до параграфу 19 Вселенського Собору Ватиканського II Декрету Східніх Католицьких Церков.
Висновки
З цією надією ми завершуємо наші завваження, просимо любих братів, ієрархів в діяспорі, які є залучені до Матірної Церкви тут в Україні (згідно з параграфом 7 Вселенського Собору Ватиканського II Декрет про Східні Католицькі Церкви) зрозуміти наші бажання, а зокрема прийняти наше запрошення приїхати до Львова до нашої катедральної церкви св. Юра для наступних нарад Синоду Помісної Церкви Києво-Галицької і всієї Руси.
