Шановна Редакціє!
Минулого року повідомляв Вас про нашу поїздку в Ізраїль на наукову єврейсько-християнську конференцію. Але, виглядає, це повідомлення напевно надійшло до Вас запізно. Тепер висилаю повідомлення і свої враження з конференції. Може це бути цікаво запізнатись читачам журнала «Патріярхат».
Бажаю розповісти про наукову єврейсько-християнську конференцію, яка відбулася від 1 до 4 лютого 1994 р. на Святій Землі в Єрусалимі. Організували її вчені рабіни з Ізраїля на чолі з Давидом Розеном. З боку Католицької Церкви на цій конференції виступали такі видатні представники, як кардинал Мартіні — міланський архиєпископ, президент Европейської Конференції Католицьких Єпископів, кардинал Рацінґер, президент Конгрегації у справах науки й віри. Виступав на кінцевому пленарному засіданні і католицький патріярх Єрусалиму, Його Блаженство Міхель Саббег. На цій конференції від Англіканської Церкви виступав Кентеберійський архиєпископ Джордж Керей. Наради відбувались на протязі чотирьох днів. На них виступали видатні вчені, богослови і рабіни.
Нарадами проводив рабін Давид Розен. Також був запрограмований виступ кардинала О’Коннора — архиєпископа з Нью-Йорку, але на конференцію він не приїхав.
На запрошення рабіна Давида Розена з України у праці конференції брала участь Греко-католицька Церква. Особисті запрошення одержали: Митрополит Максим Германюк з Канади, Епарх Коломийсько-Чернівецької єпархії Павло Василик, єпископ Івано-Франківська і ректор семінарії Іриней Білик і я (єп. Іван Марґітич з Закарпаття — ред.). Ми представляли Українську Греко-католицьку Церкву від імени її глави — Блаженнішого Мирослава-Івана Любачівського. На цю конференцію було запрошено представників християнських релігій з 90 країн світу. Були ще представники традиційних християнських релігій. Православна Церква не брала участи.
На конференції в Єрусалимі на всіх виступах як з боку християнських, так і з боку ізраїльських представників підкреслювалась така важна думка, як християни та ізраїльтяни вірять в одного Бога, а Бог, як Творець хоче бути і є батьком всіх людей, а люди, таким чином, є братами між собою і повинні жити як брати. Ізраїльтяни разом з християнами бажають утверджувати духовність між людьми всього світу, оскільки ізраїльтяни і християни є у всьому світі.
Приємно було відчувати щире відношення ізраїльських екскурсоводів, оскільки ми по від’їзді мали ще три дні проводити екскурсії по цілому Ізраїлю. Крім Єрусалиму ми були у Вифлеємі, Назареті, Кані Галилейській. В Назареті ми ночували одну ніч. Ізраїльські екскурсоводи точно вказували на всі історичні місця, де пробував і проходив Ісус Христос. Коли говорили про Христа, як про історичну людину, хоч вони все ще не вірять, що Ісус Христос був той Месія, якого предсказували пророки, яких вони признають і читають.
Майже в кожній місцевості живуть і араби, однак ізраїльтяни стараються з ними жити дружньо і цивілізовано. Всі надписи поруч з єврейською мовою написані й на арабській мові й арабським шрифтом. На англійській мові є надписи для туристів. Якщо говорити про міжнаціональні взаємини, то ненависть походить головно від шовіністичних арабських елементів.
Для зміцнення українсько-ізраїльської дружби ми запросили рабіна Давида Розена при найближчій можливості відвідати нашу Україну і нашу Церкву, щиро дякуючи за ізраїльську гостинність.
Приємно вражає щира духовність ізраїльських рабінів, яку я відчув у чотирьох листах, що їх одержав від голови конференції рабіна Давида Розена. З ним особисто я ніколи не бачився. На перший лист — запрошення я відписав, що на Святу Землю дуже бажав би вступити, але цього не можу зробити із-за важкої матеріяльної ситуації в державі, а всі можливі кошти хочеться привертати на будівництво церкви в моєму рідному Боржавському. Відповідь ізраїльського голови конференції була написана з теплотою дружнього духу. Відчувалося, що ті слова писала людина, яка керується духом Божої любови.
Читав я ті слова і задумався: нехристиянин показує любов до християнина. Він писав, щоб я не журився і щоб приїжджав — він готовий покрити мої дорожні видатки. Ще раз я задумався, але ж тривожно і з жалем. Перед моїми очима стали християни, які Богу моляться в церкві, а в ненависті і ворожнечі руки з затиснутими кулаками піднімають на своїх братів-християн, які моляться поза церквою, хоч вона сама є їх власністю, коли християни тої самої віри свято-володимирського походження, того самого обряду, тої самої національної сім’ї розділяються і поборюються взаємно; коли сини та дочки однієї національної сім’ї поборюються і розділюються на багато політичних партій, щоб ослабити патріотичну силу єдности народу перед дуже важливими історичними, справді першими вільними виборами. Цивілізована багатопартійність аж ніяк не означає прийняти численність. Вистачило б бути тим організаціям і партіям, які мають історичну і професійну основу, які історично оправдалися, як державнотворчі, а не як антинародні, антиукраїнські, україноненависницькі. Україна мала і має таких своїх синів і дочок, які не керувалися і не керуються особистими амбіціями і тугою за владу, а скоріше готові були й сьогодні йти на всякі жертви, не боячись і смерти. І тепер є люди, які керуються патріотизмом і тугою за щастя народу. Це є ті патріотичні формації і партії, які, відкидаючи всякі амбіції, спілкуються в патріотичному блоці, утверджуючи силу єдности народу, а не слабість роздроблювання. Єдність народу — це є та могутня сила, яку ніхто і ніщо не зможе перемогти. Тільки вороги народу по-різному стараються роздроблювати і ослаблювати народ, щоб він не мав сили боротися з усякою злочинністю. Найбільшим ворогом народу і є його роздроблювання.
Та якщо ми будемо з Богом, то й Він буде з нами. Тоді ніхто і ніщо нам не зможе зашкодити. Демократія не є свобода на зло, а тільки на добро. Лише Бог і сумлінна праця можуть вивести нас з того, що спричинили і спричинюють злі і безбожні люди. Ми молимось і трудимось над тим, щоб зміцніла християнська й патріотична свідомість наших людей, щоб їх ніхто не міг обманути. Ми повинні брати до уваги, що і християни можуть жити між собою по-християнськи і по-людськи. Ось такі враження з’явились у мене під час єврейсько-християнської конференції в Ізраїлі.
Остаюсь з щирою пошаною і любов’ю
+ Іван Маргітич
