Слава Ісусу Христу!
Преосвященніший Митрополит Стефан Сулик
Філядельфія, Пенсільванія
Ваше Преосвященство!
… У Вашому листі Ви не згадали, хоч би одним словом, про дуже корисну діяльність нашої парафії. Маю відвагу сказати, що це одинока жива парафія у Філядельфії, яка імпозантно росте, яку відвідують миряни навіть з інших парафій, в тому греко-католицьких з Філядельфії, і яка справді гордиться чисельною молодцю й дітьми. Парафія, яка придбала для епархії незвичайно гарно побудовану святиню, яка точно придержується всіх Божих законів і сповняє всі Богом передані закони, відбуває різдвяну сповідь, великодні реколекції і сповідь, не зважаючи на Ваші, Владико, перепони відмовляючи реколектантам в нашій церкві такі реколекції провадити. В наших відправах кожної неділі ми спільно і голосно відмовляємо молитву за прославу Слуги Божого Андрея, чого не роблять інші церкви епархії. Молимося за нашу воскреслу Церкву, за Блаженнішого Патріярха Мирослава Івана, а теж і за Вас, Владико. Гарне теж зауваження передають нам приходжани стверджуючи, що участь беруть усі присутні, співаючи разом із хором Службу Божу, що викликує гарний молитовний настрій.
За все те добре діяння ми дістали від Вас листа, яким Ви проголосили urbi et orbi про великі гріхи нашої парафії, а всіх парафіян нап’ятнували п’ятном тяжкого гріха. Це Ви, Владико, зробили без попередньої нашої сповіди і, на мою думку, тим нарушили закон. Зробили Ви теж велику кривду нашому молодому парохові, бо він, діставши звільнення від своєї епархії, прибув до нашої парафії, а саме Ви відмовили йому призначення до нашої парафії та в той спосіб хотіли позбавити нас духовної опіки.
Не можу теж поминути того місця у Вашому листі, де пишете, що «… можливо не всі приходжани (а йдеться тут про парафіян) Церкви св. архистратига Михаїла є згідні з цією погубною і грішною настановою противитися Божим і церковним законам.
Але вони мовчать і своєю мовчанкою дозволяють невеличкій горстці своїх провідників ставити всю громаду на прю священним Божим і церковним законам». Це свідоме і виразне наставлювання одних парафіян проти других з метою допровадити до розбиття і незгоди в тій мирно об’єднаній парафії. Бажаю сьогодні з повною відповідальністю ствердити, що всі Вами наведені наші гріхи чи прогріхи є спричинені Вашою, Владико, повною неґацією нашої парафії і її проводу. Перед моїми очима пересуваються образи як би все сьогодні виглядало інакше, коли б Ви посвятили нашу церкву, прийняли нашого священика та нав’язали щирий контакт з парафією. Сьогодні ми не стояли б перед тими всіма проблемами, які вичислені у Вашому листі.
Перечитуючи Ваш лист, Владико, не можу в ньому знайти тої основи Христової Церкви — християнської любови… Ви не зуміли закріпити чудового клича Патріярха Йосифа — «3а єдність Церкви і народу»…
Прихід нової еміграції 50-их років підніс і відродив життя нашої Церкви в діяспорі Америки. Але ця еміграція була дуже заскочена зміною мови в Церкві, бо ця зміна сильно вдаряла по наших звичаях, обичаях і традиціях. Англійська мова в наших церквах і сьогодні є певною перешкодою і це найкраще виявляється з припливом нової еміграції з України. Нові українські поселенці шукають церкви з українською мовою, як це сьогодні є в нашій матірній Церкві в Україні. Саме ці поселенці потребують повної релігійної і духової опіки і тому так численно прибігають до нашої парафії й інших парафій, які точно придержуються приписів нашої Помісної Церкви.
Згадую про ці справи тому, щоб насвітлити поважну причину й потребу створення нової церковної одиниці, якою стала парафія св. архистратига Михаїла. Спочатку її члени належали до парафії Царя Христа на Найставні, де парохом був о. В. Головінський. Були ми справді примірними парафіянами до часу, коли о. В. Головінський почав впроваджувати в церкві англійську мову, якої, на жаль, сам майже не знав. Парафіяни нової еміграції були такою зміною дуже невдоволені й робили всі можливі старання, щоб тій непотрібній зміні зарадити.
Ми бажали залишитися у парафії Царя Христа, хотіли тільки затримати українську мову у відправах, як це було досі. Звернулися ми з проханням до о. пароха відступити нам у певному для парафії вигідному часі старе церковне приміщення у підземеллі на відправи українською мовою. На жаль, отець парох на це згоди не дав, а згодом наші старання в Митрополита Амврозія теж зустріли відмовну відповідь. Саме ці відмови були основною причиною для створення нової церковної одиниці, де вірні могли б вільно продовжувати наш традиційний календар, плекати звичаї, традиції, обичаї та рідну мову. Покликано комітет, якого завданням було поробити всі старання, щоб у якнайкоротшому часі ми могли спільно молитися і мати недільні відправи. І справді, після дуже інтенсивних старань, комітетові вдалося знайти чудову посілість.
Мушу згадати, що парафія не мала тоді жодних фондів і була здана виключно на власні сили парафіян. Придбання тої посілости завдячуємо незвичайно відданим парафіянам, які на її купівлю не вагалися позичити поважні суми грошей (від $5000 до $20000).
Блаженніший Патріярх Йосиф у сослуженні Владики Івана Прашка, о. мітрата Маріяна Бутринського й нашого першого пароха, о. Лева Любинського довершили посвячення тої гарної площі під будову церкви. На тому посвяченні, під час проповіді, Блаженніший Патріярх Йосиф виразно доручив на тій площі збудвати гарну церкву на славу Божу і нашої Помісної Церкви. На жаль, запрошена Митрополія не вислала свого представника…
Митрополит Мирослав Іван, а тепер Блаженніший Патріярх, у 1980 році підписав документ, на підставі якого парафія св. архистратига Михаїла перейшла під юрисдикцію Філядельфійської Епархії…
Раділи ми, Владико, коли Ви тричі відвідували нашу церкву, перевели канонічну візитацію. Один раз тоді я був головою парафії і по Службі Божій і Вашій гарній проповіді ми запросили Вас на полуденок, де я Вас вітав від парафії. Вітали Вас тоді теж Євгенія Колтун, голова Сестрицтва, і Роман Дубенко, голова Братства Молоді. Я добре запам’ятав Ваш привіт і признання для парафії такими словами: «… Ви виконали дуже важливу і гарну працю. Мені головно було приємно побачити у вашій церкві багато молоді. За те я Вам ґратулюю і бажаю дальших успіхів у тій дуже важливій праці».
Парафія солідно виконала Ваше побажання. Від часу Вашого останнього побуту в нашій церкві ми більше як потроїли наше членство і не лише маємо багато молоді, але, що важливіше, багато дітей. Наша парафія тим дуже радіє й думаємо, що Ви, Владико, як душпастир, теж повинні радіти.
На жаль, в тому самому часі з Вашої сторони, Владико, ми не мали навіть моральної піддержки. Відмова призначити нам душпастиря, повна неґація нашої парафії і її проводу, відмова зустрітися з проводом парафії для наладнання тої болючої справи, не принимання листів у ділових справах були для нашої парафії та її проводу дуже болючими і зовсім незрозумілими. Взаємовідносини між Вами, Владико, і нашою парафією св. архистратига Михаїла ще більше загострились з хвилиною, коли парафія закінчила будову гарної церкви. Виринає питання, як можна спільно розв’язувати проблеми, коли Ви, Владико, перетяли всі шляхи комунікації?
Для реалізації своїх задумів Ви, Владико, вислали до парафіян Церкви св. архистратига Михаїла листа з датою 6 серпня 1996, який для мене був великою обидою та, який вразив мої найглибші релігійні почування. Тяжко було мені повірити, що цей приватний і дуже образливий лист до парафіян Ви, Владико, зробили публічним і помістили українською й англійською мовами у Вашому офіціозі Шлях…
Хочу Вас теж запевнити, що коли б я відчув чи побачив, що моя парафія порушує Божі закони, не належав би до неї ні одної хвилини. Парафія св. архистратига Михаїла своєю відданою працею Богові й Церкві здобула собі велику пошану і признання в громадянстві, доказом чого можуть бути масові відвідування мирян з інших парафій. В розмовах зі священиками я особисто мав нагоду чути признання за зразкову працю нашої парафії…
Остаюсь з християнським привітом
Володимир Пушкар
