Ваша Еміненціє!
З болем серця прочитав я Ваше письмо до моєї Канцелярії — ч. 192/81, 6.VІІ. 1982.
Відповідаю мериторично і неостаточно.
1. Моє, Вами інкриміноване, Послання звернене передусім до моїх вірних в Україні. Як пастир моєї Церкви і довголітній в’язень знаю, чого очікують терплячі і переслідувані діти моєї Церкви і маю право і обов’язок прийти їм з поміччю. Тому дивує мене, що Ви підриваєте мою пастирську працю.
2. Ваше письмо є грубою зневагою і образою моєї Церкви і її Глави і Батька. Чи це удар у моє 90-ліття? Зневага ще у тому, що пишете до моєї Канцелярії, неначе б я був її знаряддям і вже живим умерлим.
3. З уваги на вагомість Вашого письма, в якому міститься звинувачення у несубординації і нелояльності супроти Апостольського Римського Престолу, не відповідаю подрібно, але застерігаю собі обширну відповідь, яка може бути:
а) відосланням Вашого письма — фін де нон ресевоір — щоби стати в обороні своєї особистої чести і достоїнства Української Церкви та й гідности очоленої Вами Конґреґації, або:
б) безпосередньою реплікою на руки Святішого Отця. Це буде репліка людини, яка за свою Вірність Римському Апостольському Престолові перебула 18 літ у в’язниці і таборах смерти того атеїстичного режиму, якому Ваше письмо, на жаль, робить прислугу.
4. Мені прикро, що моє особисте довір’я до Вашої Еміненції є підірване цим нещасним листом. Тим більше болію, Еміненціє, що завдаємо собі взаємного болю, бо побоююсь, що це письмо буде каменем преткновенія у взаєминах наших Церков і наших народів — українського і польського.
5. Якщо Ваша Еміненція вислали копії цього листа до українських владик, тоді мусите зрозуміти, що як Глава і Батько Української Католицької Церкві я в сумлінні буду зобов’язаний прилюдно зайняти становище, щоб привернути мир і згоду серед моїх вірних на основі правди, справедливости, любови і людської гідности. Ваш лист, на жаль, ці вартості порушує і служить роз’єднанню і ворогам Христової Церкви.
6. Пишу цього листа власного рукою:
а) щоб унагляднити, що роблю це сам, а не моя Канцелярія, яка є тільки моїм виконним органом;
б) бо болюче стверджую, що хочете мене передчасно похоронити;
в) щоб торжественно заявити, що і тоді, як не стане мене між живими, жодна сила цього світу і жодна інституція не буде в силі спинити безповоротнього процесу, який доведе до визнання Українського Патріярхату. Цей Патріярхат не є ні дарунком, ні концесією, ні овочем політичних, чи дипломатичних, чи алхемічних махінацій. Патріярхат — це справа свята і священне право Помісної Української Церкви, органічної частини Таїнственного Тіла Христа.
Во Христі відданий
+ Йосиф Кардинал Сліпий,
Ватикан, дня 12 липня 1982
