Вісті з Риму, 15 листопада 1977
(Переклад з італ. мови в скороченні)
Кард. Парекатіл є президентом Папської Комісії для ревізії канонічного права для Східніх Церков. Щоб знова в новому зревідованому праві для Східніх Церков не повторились давні помилки, Блаженніший Йосиф написав до Президента Комісії листа, в якому робить великого значення уваги. Подаємо до загального відома цього листа, як документ про оборону прав Східніх Помісних Церков.
Ватикан, 11 липня 197
Ваша Еміненціє,
Перше опублікування деяких канонів Кодексу Канонічного права Східніх Церков, поміщене в «Нунція» Східної Конґреґації, і видане для Церков Комісією, якої Ви є предсідником спонукує мене написати цього листа. Маю на думці зокрема канони, що відносяться до патріярхів і верховних архиєпископів.
1. Кожна Східна Церква, зокрема, коли ідеться про патріярхат чи верховне архиєпископство, є законною одиницею зі суверенною природою. Ці прикмети мають найти вислів також в тому, що вона має мати своє власне канонічне право. Тому неправильним є такий кодекс, що має формально бути спільним для всіх Східніх Католицьких Церков без згляду на помісну Церкву і її законодавство. Спільним кодексом хочеться заперечити законодавство Помісної Церкви і це є противне духові Соборового Декрету про Східні Церкви Другого Ват. Собору. Хоч це правда, що такий кодекс був би матеріяльно ідентичний для таких Церков, власна ідентичність української католицької Церкви — для прикладу — вимагає, щоб приготований Комісією кодекс був оголошений нашою Церквою окремим легальним актом. Спільний кодекс все створить проблеми і комплікації. Існують «Східні Церкви», а не «Східна Церква».
ПРОГОЛОШЕННЯ ТАКОГО КОДЕКСУ НЕ Є АКТОМ САМОГО РИМСЬКОГО Архиєрея, але колегіяльним розвитком — Папи, Патріярха чи Верховного Архиєпископа і Синоду кожної Східної Церкви. Колегіяльність заряду Церквою, славна спадщина християнського Сходу, була відновлена для цілої Церкви Вселенським Ватиканським Другим Собором і відповідає також нашим часам.
2. Незрозумілим є, що суть ієрархічної структури Східніх Католицьких Церков у відношенні до цілої Церкви не стала відзначеною висловом «автономія», яка, очевидно, включає найвищий провід Римського Архиєрея. Факт, що православні не мають ясного означення цього терміну не має значення.
3. Є по українській стороні інші преподобні східні патріярхи, коли вона незгідна із задержанням поняття про територіяльне обмеження судовласті (юрисдикції) Східніх Церков, бо є загально відомим, що така судовласть є персональна і територіяльна. Українська Церква іде зі своїм народом всюди, тому настоюємо, щоб зв’язки між нашими єпархіями в обох Америках чи в Австралії із матірною Церквою були визнані як складові частини нашої Церкви, бо ж не є ці єпархії інакшими від тих, що в Україні.
4. Церква без папи була б Церквою проти волі нашого Спасителя. Справедливе зрозуміння і пояснення повноти папської влади була джерелом спасення для Східних Церков серед різних подій історії. Все ж таки становище Римського Архиєрея має бути у формі нагляду і готовости встрявати у надзвичайних обставинах, або у наглих потребах. Як норма, папа не повинен бути органом звичайної адміністрації якоїсь Східньої Церкви і це має бути відзначене також у виготовленні Кодексу.
5. Спосіб вибору патріярха має віддзеркалювати розвиток Східних Церков, зокрема тих, що не є в злуці із римською Столицею, і загалом світу, даючи Божому Людові деяку участь у виборі найвищого пастиря їх Церкви.
6. Очевидно я апробую рівність, з погляду права, верховного архиєпископа із патріярхом.
7. Відзначую із збентеженням повну відсутність екуменічних уваг. Пропоновані канони є ясним показником, що з’єдинення з Римом означало б для Східніх Церков стратою її автономії, повну підчиненість і зведення їх до стану нижчости. Чи це дійсно є в намірі папів і католицької Церкви?
Це є деякі вступні завваги до Вашої Еміненції не лише як Президента Папської Комісії для кодифікації східного канонічного права, але і як до Владики — гідного представника одної із Східніх Церков, яка, зберігши свою спадщину від апостольських часів коштом найтяжчих обставин, між якими головно спроби забрати їй східний апостольський характер при помочі усильної латинізації, сьогодні ступила на шлях великанського розвитку, який може завершуватись її піднесенням до верховного архиєпископства або патріярхату.
З пошаною до Вашої священної пурпури
відданий в Господі Йосиф Кардинал Сліпий
