Ч. 11. 073
Брюссель, 25. серпня 1975
Пане Професоре,
Його Еміненція Жан Війо, Секретар Держави, доручив мені повідомити Вас, що він одержав Вашого листа з 20 липня 1975 р., який був відгуком Конгресу українських католицьких мирян з дня 15 липня в Кастельґандольфо.
В його імені я можу запевнити Вас, що Апостольська Столиця не лише взяла собі до серця боронити свободу релігії і прав людини підчас різних фаз Конференції про Безпеку і Співпрацю в Европі, в часі підготовчих нарад у Гельсінках та під час другої фази в Женеві, але також і на кінцевій сесії в Гельсінках, про які я Вам залучую тут тексти для Вашої інформації.
Ви можете ствердити, що св. Отець пригадує про необхідність «респектувати законні права людини та її основні свободи». А саме Він пише: «Між цими правами Апостольська Столиця радо бачить, що підчеркнено в особливий спосіб свободу релігії, рівночасно вона (А. Столиця) розглядає з неменшою увагою можливості охорони і розвитку людини, та що такі свободи означають для одиниці, громад, емігрантів, етнічних груп, національних меншостей та для населення кожного краю».
У своїй промові дня 1 серпня ц.р. в Гельсінках, М. Й. Монсеньйор Касаролі вважав за відповідне ствердити, що Конференція є завершенням обдуманого і розумного рішення «яке не означає ограничитись лише до самого негативного аспекту мира» (тобто відсутності війни), і яке «старається охоронити також позитивні аспекти співпраці між народами Европи на основі принципів прийнятих усіми і на визнанні прав людини та основних свобід». Для Апостольської Столиці мир має творитись у справедливості: «Є необхідним, щоб всі взяли собі до серця примінювати дійсно, точно і повно принципи Конференції, які урочисто стверджують права всіх народів і всіх людей в Европі».
Останній акт цієї Конференції, підписаний дня 1 серпня ц.р. представниками 35-ти країн має, між іншим, деклярацію про принципи, які нормують відносини між державами — учасниками. Сьомий принцип звучить: «Респект прав людини і основних свобід, а в тому свободи думки, совісти і релігії».
Оссерваторе Романо,з 4-5 серпня 1975, помістив текст в італійській мові — тут залучений.
Ці міркування вистарчаючо висвітлюють велику вагу, яку Конференція про Безпеку і Співпрацю в Европі присвятила релігійній свободі і правам людини взагалі, як теж і позитивний вклад Апостольської Столиці в тій ділянці.
Відносно питання Українського Патріярхату, видвигненого багато разів різними членами Української Церкви, які живуть поза їхньою країною походження, я мушу звернути Вашу увагу на факт, що право встановлення нового патріярхату належить Папі і Вселенському Соборові. Отже 7 липня 1971 р., тепер останньо 25 травня 1975 р., Отець подав до відома своє відмовне рішення, принайменше під сучасну пору, у справі створення Українського Патріярхату.
Прийміть, Пане Професоре, запевнення моєї відданости в нашому Спасителі.
+ Г. Е. Кардіналь Апостольський Нунцій Вп.
Пан проф. д-р П. Зелений
Бурсетстр. 14 2600
Берхем-Антверпен
