Настоятель манастиря Святого обручника Йосипа, голова оргкомітету з’їзду УMX, отець Йосип Мілян ділиться своїми думками з приводу очікуваної події.
Кор.: Отче, чого очікуєте від цього з’їзду?
о. Йосип: У 1973 році, коли я перебував у тоді ще нелегальному греко-католицькому манастирі, моя сусідка, до якої чутка про це в якийсь спосіб потрапила, докоряла мені в необдуманості такого кроку. Мовляв, Церкви нема і вже не буде, і марні всі сподівання. Хоча і вона, і її батьки були греко-католицького ісповідування. Вже тоді я зрозумів, що вирішення будь-якої справи, нехай найфантастичнішої, з точки зору можливости її виконання залежить не стільки від конкретних очевидних передумов, а більше від віри тих, які беруться цю справу виконувати. Чи могли ми в 1973 році бодай в штрихах бачити можливість позитивного вирішення нашого духовного поневолення. Очевидно, що ні. Але не сумніваюся, якби поборники віри хоч на мить засумнівалися у перспективності їхнього змагу, мабуть, не мали б ми сьогодні те, що зрештою маємо. А разом з тим, слово «віра» не є суто релігійного примінення. Я глибоко переконаний у тому, що справу відбудови України вирішуватиме сьогодні не стільки наявність економічного потенціялу і тих справді незчисленних природніх багатств, дарованих нашому народу Богом. Щоб сьогоднішня Україна стала справді тою Україною, якої прагнемо всім своїм серцем, нам треба запастись велетенським потенціялом віри у поборювану справу. Але віра у справах мирських — ілюзія, якщо немає справжньої віри у Всевишнього. Нема будинку без фундаменту. Через ті мистецькі та релігійні заходи, які плянуємо провести у рамках з’їзду УMX, маю надію, віра утвердиться у своєму домі — душах української молоді. Це свято, я думаю, стане якимось етапом утвердження у вірі. Бо лише вірою можемо подолати ті труднощі, дійти до того добра, якого прагне дитина, яка хоче бачити на наших теренах Господь.
Кор.: В чому полягає оригінальність програми, яку пропонуєте?
о. Йосип: Програму маємо справді цікаву. Це і вистава «Вірую» у Львівському оперному театрі, і релігійно-мистецька програма в парку «Знесіння» під загальною назвою «Екологія віри», це круглий стіл за участю представників молодіжних християнських рухів та конфесій. Все це пропонується для молоді, яка має різні стартові можливості в пляні духовному. Я думаю, що багато молоді прийде в парк «Знесіння» у суботу увечорі для того, щоб задовільнити виключно свої естетичні смаки, прийдуть, сказати б, з культурницьких міркувань. І через ту духовну програму, яку підготували зірки української естради, через євангельське слово священиків, через свідчення молодих монахів, а також мирян у їх відчуттях Бога ті тисячі й тисячі непристалих до берега Божого спасіня матимуть змогу задуматись, а в ідеальному випадку застановитись для самого себе, як йому поступати надалі, за якими критеріями жити. Дієвість такого впливу на молодь очевидна. Адже, з одної сторони, пропонуються ці ж естрадні виконавці, якими молодь здавна захоплюється, а, з другої сторони — їхнє мистецтво ставиться у контекст скрізної ідеї свята УМХ, яка виражена у кличі з’їзду біблійних максимів: «Блаженні ті, що не бачили, а увірували» (Йоан, 20, 29).
Кор.: Навіть вже з того, що ви сказали, можна дійти висновку, що з’їзд УМХ у Львові буде новою віхою в історії української Церкви та історії мирянського руху.
о. Йосип: Справді, це заперечити важко. Такий розвиток подій ініційовано молоддю, яка сьогодні чим далі, тим більше гуртується навколо Церкви. Справа в тому, що є багато людей, в основному серед молоді, які мають Церкву за щось однозначно консервативне, закомплексоване, чисто парадове — «святкова одежина». Знаю, що наслідком таких уявлень є те, що велике число молоді, яка справді вірить і чує себе твердо у контексті християнському, не ходить до церкви. Поборювати цей стереотип мислення — завдання не лише конкретних осіб серед мирян, але й нас, священиків української Церкви.
Розмову провадив Петро Дідула
