31 жовтня 1998 p., у Нью-Йорку, відбулось чергове засідання крайової управи Українського Патріярхального Товариства в США. Наради розпочато молитвою Спершу голова управи привітав учасників на засідання і подав звіт з проведеної праці, підкресливши, що згідно з пляном, доповіді виголошені на нашій конференції, у травні ц. р. були надруковані окремим виданням і їх одержали всі делегати Патріяршого Собору. Після цього звітували поодинокі члени управи.
Окремо обговорено другу сесію Патріяршого собору УКЦеркви, що відбувся наприкінці серпня 1998 р. у Львові. Підкреслено, що під технічно-організаційним оглядом Патріярший Собор був добре поставлений. Нажаль цього не можна сказати під тематично-змістовим. Треба підкреслити, що головна тема Собору була «Роля і місце мирян в Церкві». Виголошені доповіді не були пристосовані до загальної теми. Ось для прикладу можна назвати першу доповідь, яка звучала: «Церква є одна і в ній є ми», чи друга «Церква і світ». Так у першій доповіді не було мирянської проблематики мирян, такі другій, ця проблематика була відсутня. До речі, за виїмком доповідей: «Мирянські організації — цілі і завдання: спроба огляду» Л. Рудницького і «Сім’я яку творить мирянин» Лесі Крип’якевич заторкали мирянські проблеми. Отже можна сказати, що Собор був безпроблемний. Було б добре, якщо б так було, що Церква не має проблем, але на жаль дійсність є троха іншою. Ось хоч би назвати складну ситуацію на австралійському терені, яка утворилась з приходом на цей терен, єп. Петра Стасюка. Також відмічено нездоровим явищем факт, що самі владики підбирають делегатів на собор, на жаль, які часто є тільки статистами, а в той час поминається представників мирянських організацій, які краще знають проблематику мирян за владик, яких бачимо тільки у великі свята і то здалека. Такий підхід повинен бути змінений для добра Церкви.
Окремо обговорено питання Українського Патріярхального Товариства, його праці і його дальшого майбутнього. Під час обговорення підкреслено, що патріярхальний мирянський рух по своїй назві і цілях, які він собі ставив мав характер «ад гок», себто не перманентного товариства, але постав для виконання певної цілі, себто піднесення УКЦеркви до гідности патріярху та його утвердження. При цьому також було підкреслено, що Українське Патріярхальне Товариство і в цілому патріярхальний мирянський рух діяв легально, навіть, тоді коли його деякі владики не визнавали, бо його легальність випливала з рішень Вселенського Собору Ватіканського II. який сказав, що миряни мають не тільки обов’язки, але і права, а також він одержав благословення від глави нашої УКЦеркви св. п. Блаженнішого Патріярха Йосифа. Патріярхальний мирянський рух провів вагому працю для добра і розвитку УКЦеркви у діяспорі, яка ще не одержала належної оцінки. Була мова про те, щоби Управа Товариства і його члени подумали про майбутнє Товариства, прийнявши інші мирянські форми. Вирішено, щоб у другій половині травня, у наступному 1999 році відбути з’їзд УПТ та переобрати, чи вибрати нові керівні органи товариства.
Також обговорено питання журналу «Патріярхат». Підкреслено, що журнал здобув собі право громадянства так в діяспорі, як і Україні, якого читають і є його дописувачами, співробітниками не тільки українці католики, але також українці православні. Було піднесено питання, щоб журнал з початком 1999 року став двомісячником. Після довшої дискусії, передумання всіх аспектів, за і проти, і прийшли до рішення, що ще один рік журнал буде з’являтись, як місячник, а що буде дальше то треба буде думати. Після обговорення названих проблем і порушення поточних справ товариства, голова О. Пришляк подякував учасникам за участь у нарадах і молитвою закрив засідання.
М. Г.
